Львів, 30 травня.
Щоб керувати продукцією, треба мати на указі не тільки індивідуальні заклали, але також цілість цих закладів. Тільки тоді можна вибрати найкращі заклади, можна довести до розросту їх видайности і вслід за цим до кращої видайности якоїсь ділянки краєвої господарки. Так є в хліборобові, промислі і в торгівлі. Ця засада обов'язує в мирному часі, а що ж говорити про воєнний час, коли ціла продукція підпорядковується воєнним цілям. Все ж таки і потреби внутрішнього ринку треба заспокоїти. Це трудне завдання вимагає якнайтіснішої співпраці чинників, що керують продукційними закладами.
Підчас війни відчуваємо брак сировини і робочих сил. В таких умовинах продукцією треба керувати згори. Завдання, що їх треба виконати, переростають спроможність окремих закладів, тимто в дуже численних випадках треба було творити продукційні спільноти, які складаються з кількох, кільканадцяти, а то й кількадесяти індивідуальних закладів. Такі спільноти зорганізовано на заході в промислі, ремеслі й торгівлі.
Генеральна Губернія — це край, що межує безпосередньо з воюючим фронтом. Тут треба було також увести керування продукцією згори. Ця акція почалась доволі рано, а кожний рік приносить щораз кращі висліди достосовання продукції до воєнного становища і воєнної продукції. Це помітно не тільки в промислі, але також у ремеслі. Ремесло Ген. Губернії доволі виразно змінилося впродовж останніх років. З індивідуальної продукції воно переходить на масову й у зв'язку з цим воно мусить послуговуватися методами промислової продукції. Масова продукція вимагає збільшення видайности навіть найменшого ремісничого варстату. Тут передовсім треба назвати ремесла, що їх основною сировиною являється дерево, металь, шкіра і текстильні матеріяли.
На основі запорядження влади в останньому господарському році зорганізовано цілий ряд ремісничих спільнот на зразок західних країв, при чому не злегковажено місцевих відносин. Число закладів об'єднаних у спільноті буває різне, залежно від місцевости і ділянки ремесла. Так, наприклад, деякі металеві спільноти, шкіряні, чи ткацькі охоплюють усі ремісничі заклади в даній місцевості, інші знову ж, напр. столярські спільноти, охоплюють 15—20 сусідніх закладів.
У зв'язку з новим продукційним наставлянням змінилися також методи вироблювання. Багато варстатів перейшло від ручних приладів і машин до механічних. Справу розподілу замовлень і збуту перебрала Централя Ремісничих Достав, як господарська надбудова ремісничих спільнот. Окремі заклади вже не потребують журитися про замовлення і про збут своїх продуктів. Справу фінансування замовлень також корисно розв'язано саме через створення Господарського Фонду Ремесла, яким адмініструє вище згадана Централя.
Дотеперішній досвід показує, що ремісничі спільноти добре склали свій життьовий іспит. Крім збільшення продукції вони приносять з собою: ощадність сировини (завдяки механічній обрібці модерною методою), коштів транспорту і робочих сил: вони доводять також до економічнішого використання всіх технічних можливостей даного закладу і його працівників. Замовлення розділюють так, щоб заклади не були перевантажені працею.
Львівські вісті
31.05.1944