Цьогорічну Премію пам’яті Олександра Кривенка “За поступ у журналістиці” вручили українській журналістці, перекладачці, громадській діячці та членкині Українського ПЕН Ірині Славінській.
«Цього року у нас в Капітулі премії була дуже гостра суперечка. Зрештою, вона загострюється кожного року, бо журналістика Кривенка відходить щороку: з’являються нові жанри, і журналістика вже не така, як 15 чи 20 років тому, і вже такою ніколи не буде. Ми сперечаємося щороку, хто з молодих наших колег, які не застали Кривенка-редактора чи Кривенка-журналіста, а читали хіба "Україна моя маргінальна", вартує на премію. У результаті суперечок ми вирішили.
Ця премія за відданість трансформації культурної журналістики та суспільних медіа. Від імені Капітули — людей, які знали Кривенка, а також тих, хто отримав цю нагороду в останні роки, Премією пам’яті Олександра Кривенка "За поступ у журналістиці" нагороджується продюсерка "Ua: Радіо Культура" Ірина Славінська», — сказав у своїй промові знаний український журналіст, редактор «Історичної правди» Вахтанг Кіпіані.
«Дякую за довіру і за цю відзнаку. Це шалена честь. По-перше, тому, що Громадське радіо у моїй біографії було і є величезним етапом — і важливо знати, що за плечима, у колі тих, хто створив перше Громадське радіо, був Олександр Кривенко. Також мені дуже приємно, що говоримо про розвиток культурної журналістики. Мені як журналістці та продюсерці видається, що це дуже важлива царина нинішньої журналістики. Часто її недооцінюють, вважаючи "культурку" дрібною та неважливою темою. Але, можливо, саме у цій складці такої не надто престижної та видимої галузі ми як медійники та медійниці можемо знайти для себе багато відповідей на сьогоднішні запитання. Світла пам’ять Олександрові Кривенку і всьому тому, що він продовжує робити і змінювати в українській журналістиці», — сказала під час нагородження Ірина Славінська, яка з 2018 року є продюсеркою «UA: радіо Культура», що входить до складу Національної суспільної телерадіокомпанії України. Ірина Славінська також співпрацює з виданнями «Українська правда», «ШО», «Elle»..
Нагадаємо, що премія імені Олександра Кривенка проходить разом із Лекцією свободи, присвяченій його пам'яті, яку щоразу виголошували відомі інтелектуали з України та з-поза її меж. Цьогоріч організатори вперше відмовилися від цієї традиції. Втім, традиційне слово про Олександра Кривенка мав редактор "Історичної правди" Вахтанг Кіпіані.
Вахтанг КІПІАНІ: "Кривенко був людиною, яка спробувала в журналітиці майже все"
«Коли Олександр Кривенко загинув 16 років тому, я написав великий текст для "Української правди", який починався словами: "Львів", "Кривенко" і "Пост-Поступ" — три найважливіші слова для української журналістики нашого часу. У Львові 1848 році вийшла перша газета українською мовою. Саме у Львові 1970 року В’ячеслав Чорновіл створив перше непідцензурне видання "Український вісник". Саме у Львові 30 років тому, навесні 1989 року, Сашко Кривенко з друзями створив газету, яка в титулі називалася "газета нашої мрії". І оця газета "Поступ" і згодом вдосконалений варіант "Пост-Поступ" стали, без перебільшення, газетою, яка народила ціле покоління людей в українській журналістиці.
Чому "Пост-Поступ"? Кривенко задав стиль, який багато хто намагався повторити — і нікому не вдалося. Це стиль створення колективу людей. Кожен з них творить щось нове. Кривенко вмів з’єднувати часом непоєднуване. Це була газета, яка мала кілька тисяч реальних читачів, але впливала на всю країну. З цієї газети вийшли політики, прем’єр-міністри, але ця газета залишається нашим юнацтвом, нашою молодістю — і пам’ять про те, що це було, робить моє покоління журналістів сильнішими.
Кривенко не був святим. Ця фраза мала прозвучати. По-перше, він працював на політиків. Працював у прес-службі одіозного прем’єр-міністра України Павла Лазаренка — єдиного українського політика, який отримав 15 років за корупцію, правда, в американському суді. Він матюкався, причому майстерно. Кривенко називав своїх чотирьох доньок поросятками. Він багато курив. Але водночас це була та фігура, яка робила нас щасливими просто за можливість створити свою замітку, поставити інтерв’ю або прийти на радіо і поговорити.
Громадське радіо, яке створив Кривенко, — це була перша спроба у задушливі кучмівські часи виходити вільно в ефірі, щоб бути почутим українським суспільством. Він пробував працювати на телебаченні. Він кумедно розповідав про те, як вранці, можливо, в суботу йому хтось подзвонив і сказав, що "з вами хоче поговорити Рабінович". Він послав цю людину подалі — бо думав, що це жарт. Тоді ще ніхто не знав такого персонажа, який може запрошувати менеджерів та журналістів такого рівня на роботу в "1+1".
Кривенко — це була людина, яка спробувала в журналістиці майже все. Будучи людиною з цінностями, людиною з головою, яка мислила на кілька кроків вперед, він заклав багато мін, які досі багатьох тримають осторонь джинси, спроби політизувати свою професію, спроби обійтися без стандартів. Сам Кривенко був дуже вільним публіцистом. Часом, люблячи до нестями чи до величезної поваги людей, на плечах яких "Поступ" виріс — це люди дисидентського типу — водночас у своїх медіапродуктах він різко критикував їх. І, очевидно, був людиною, на яку багато хто ображався за життя».
ДЛЯ ДОВІДКИ
Премію “За поступ у журналістиці” заснувала “Капітула Поступу”. До неї входять друзі і колеги відомого журналіста і редактора Олександра Кривенка, який трагічно загинув 9 квітня 2003 року.
Премію вручають щороку у травні до дня народження Олександра Кривенка. Від 2013 року церемонія відбувається у межах Lviv Media Forum. У минулі роки лауреатами премії «За поступ у журналістиці» стали українські журналісти та редактори Сергій Рахманін, Володимир Ар’єв, Сергій Лещенко, Вахтанг Кіпіані, Олена Притула, Мустафа Найєм, Юлія Мостова, Костянтин Усов, Олекса Шалайський, Христина Бердинських, Левко Стек, Наталка Седлецька, Роман Вінтонів, а також польський журналіст і дипломат Марчін Войцеховський.
У 2018 році премію вручили журналісту, публіцисту, головному редактору Інтернет-газети “Збруч” Оресту Друлю.
30.05.2019