Що маємо робити.

 

Тернопіль, 18. травня 1919 р.

 

В огні і крові кується на наших очах доля націй. Мечем будується державні кордони на цілі століття. Залізом рішаються віковічні спори між поодинокими народами.

 

Де шалений танець життя і смерти, відграється зараз послідний акт найстрашнійшоі і найзавзятійшоі з дотеперішних воєн, бо війни не поміж державами але народами. І не має найменшого сумніву, що побідником з війни вийде цей, у кого сильний пястук. Значиться побідить сильний, цей, у кого є дійсна сила і хто іі вміє почувати за собою.

 

Ми, Украінці, сильні. Ми станули в ряди воюючих народів. Мечем і залізом рішаємо спори зі сусідами, які нас неволили. Кровю героів печатаємо право на свою державність, страчену в часах Руіни. Зрозуміннєм ваги історичноі хвилі, безмежною посвятою цілого народу даємо доказ, що ми нація зріла до самостійного життя.

 

Перший, важкий іспит поза нами. І хотяй слушний час застав нас не зовсім підготованими, хотяй, під тягаром і чужого ярма ми більше відчували вагу нашого завдання, як приготовлялись, до него — душа націі найшлася на тій висоті, на якій повинна була найтися. І зараз в перших днях, як тільки нарід почув, що з рук його впали кайдани, вхопив вольними руками за зброю і пішов обороняти рідну землю перед хижими наіздниками. Твердо і рішучо боронить іі сьогодня і боронитиме на будуче.

 

Нарід збудив в собі дрімаючу силу і переляв іі в завзяту боротьбу зі своіми відвічними ворогами. Нарід засвідчив, що сила у нього є і ворогів своіх заставив числитися з нею.

 

Якеж наше друге завданнє по першім іспиті нашоі зрілости?

 

Виявлену силу підтримати, на кожньому кроці відчувати, що вона у нас є і видержати у боротьбі.

 

Вороги називають нас упертими і ми справді ними мусимо бути і зачате діло довести до щасливого кінця. Наша впертість полягатиме на сильній вірі в слушність і справедливість нашого діла, Нарід розуміє се. Коли зачали, так і кінчім, говорить. І ми покінчимо святе діло визволення. Мечів з рук не випустимо, доки не проженемо ворогів за Сян. Перед тим спочати нам не вільно.

 

Побідить цей, хто станувши зі сильним пястуком, видержить довше у боротьбі, хто буде витревалійший. Пястук у нас сильнійший і сила за нами більша тільки ми почуваймо в собі ту силу, будьмо витревалі і завзяті. А на наших прапорах випишім два слова: Смерть або побіда. Бо до неволі, бо в кайдани ми вже не вернемо ніколи.

 

Українські вісти

 

18.05.1919

До теми