Пошесть переворотів.

Тернопіль, 13. травня 1919 р.

Коли ми розпочинали видавати нашу газету, то нами керували отсі головні думки: уникати партійної полєміки, а вказувати нашому Украінскому Трудовому Народові правдиві шляхи до світла правди, вказувати шлях до здійсненя його головного ідеалу... утворення Самостійної Украінськоі Держави памятаючи заповіт нашого Великого Тараса Шeвченка, що лиш у власній хаті своя правда і сила і воля.

Ми були переконані, що всяким партійним вигукам і сваркам не повинно бути місця в сю важну хвилю для нашоі Держави. Нашим завданням є освідомлювати наших селян і вояків способом правдивого освітлювання життя та історіі — Украінського Народу, стати у пригоді йому при будові Самостійноі Украінськоі Держави, не хапати нарід насильно за поли і тягти його до тоі, чи іншоі партіі.

Ми не хочемо використовувати несвідомість і темноту селянства, та ріжними приманками на папері малювати йому земний рай, а на ділі нічого не давати. Ні! сього ми не робимо, а бажаємо, щоби народ сам зрозумів, хто йому ворог, а хто приятель, щоби він сам знайшов собі своіх приклонників, і щоби не дався звести ріжним злобним агітаторам на злу дорогу, що кінчається проваллєм.

Ми бачили багато прикладів, як люде несвідомо вписувались у ріжні партіі, або ішли за ними, а потім гірко каялись заявляючи, що "мене якийсь панок агітатор записав, а я і не знав, що се в партію він мене записав".

Тож нашим завданням є правдиво поясняти народові всі питання, щоби народ сам розібрався яка йому партія милійша.

Ми є свідками до чого довели Наддніпрянську Украіну партійні спори. Кожна партія продавала свій крам народові на папері... Наділяли його землею, заводили соціялізацію чого треба і чого не треба, то знову відбирали землю від селян і повертали державі, творили по кацапському пляну совіти робучих депутатів, а на ділі що зробили? 40 міліоновий свій нарід віддали на поталу кацапам. Ось ix творча робота!

А самі через партійну гризню докотились до Галицького кордону і вже одною ногою стоять у могилі. Але як кожному умираючому жалко за тим світом, жалко за життєм, то він старається, бодай за ціну життя другоі людини продовжити своє життя. Таким способом хоче жити і партія соціял.-революціонерів з Наддніпрянщини. Бо хоче вона жити за ціну життя галицького уряду. Ся партія є тепер в Наддніпрянщині урядовою. Хто хоче знати характеристику сеі партіі, може знайти іі у першому числі нашоі газети.

В той час, коли ми Галичане беремо активну участь в будові Соборноі Украінськоі Держави, організуємо скромними засобами військову силу — яка завзято боронить Украінські кордони перед польськими заборчими ордами, та ще й посилаємо своє військо в 40 міліонову Наддніпрянщину проти кацапської навали, тоді орган урядової партіі з Наддніпрянщини "Трудова Громада" в ч. 3 в подяку Галичині і во імя якогось спасення іі радить новий переворот, нову революцію, бо сеі крови, що до сього часу льється, соціялістам-революціонерам з Наддніпрянщини мало.

"Треба ще свіжих авантур, щось нового... Бачте, в нас широка природа, воля безмежна, буйна фантазія... Чомуж нам не побавитись долею Украіни?

Запропастили кацапові безмежні простори Украіни запропастім і Галичину. Щож нам тим журитись? Наша ідея — третій інтернаціонал...

От, в такій горячковій, хоробливій фантазіі "Трудовій Громаді" ввижається, що одиноким рятунком, одиноким спасіннєм для Галичини є нове з'єднання Галицькоі Краіни в одну цілість з Наддніпрянською Украіною, котру добрі сини віддали кацапам в неволю.

Про яку ж тут злуку думає "Трудова Громада"?

Миж всі знаємо, що одну злуку торжественно ми відсвяткували в Киіві, де Галицькій Краіні признано автономію до Всенародніх Українських зборів на яких остаточно вирішиться про злуку. Чи маємо ще одну злуку святкувати?

З ким будемо тепер сполучатись, коли майже всю Наддніпрянську Україну партійні сварки загнали в кацапську неволю.

Ні! Не про злуку тут ходить, бо вона вже є, а про новий переворот. Соціялістам Революціонерам бажається панувати на Наддніпрянській Україні, а не стає вже ім місця. І от звернулись ix очі на Галицьку Украіну, де народ спільними силами з своєю нечисленною трудовою інтелігенцією працює важко над збудованнєм своєі власної держави, де селяне хоч обідрані, голодні, знищені довгою війною самі докладають всіх старань до будови своєі власної хати, самі організують воєнні комітети, які займаються висилкою війська на фронт.

І ту, найвірнійшу доньку України, ту Галицьку землю забажалось збаламутити лукавим соціялістам-революціонерам з Наддніпрянщини (бо у нас на щастє такого золота нема); забажали насміятись з іі чести, іі краси і посіяти тут анархію, яка привела до згуби Наддніпрянську Украіну.

Лиш теперішнє Надніпрянське Соціялістичне правительство може спасти Галичину, пише дальше гучними словами "Трудова Громада"... обзиваючи буржуазним галицький уряд котрий по ix домаганням треба булоб зіпхнули, щоби самим влізти на ix місце.

Деж ті буржуі? Чи може ті нуждарі урядовці державні, що цілу днину працюють для добра нашоі держави за місяшну платню від 400—600 гривен, підчас коли звичайний робітник заробляє 100 гр. денно.

Чиж можна назвати буржуями тих бідаків, що з посвятою працюють для рідного краю? Чи може наші Державні Секретарі буржуі? Та сеж ті самі наші інтелігенти, що в хвилях нашоі боротьби за істнуваннє по 20—30 літ на очах Галицького народу, боролись за його права в австрійському парляменті, були нашими провідниками. Ті люде, які вийшли з народу і народ ix посилав до парляменту під загрозою упасти на виборах од штика польского жандарма, а тепер вони серед важких обставин виконують постанови Національноі Ради — дійсного органу Украінськоі влади в Галичині.

Лише засліплені агітатори з партіі соціялістів революціонерів Наддніпрянщини, люде без державного розуму та без любови до рідного краю можуть подібні дурниці пускати в світ.

Однак наш народ є більш свідомий, як се уявляє собі газета "Трудова Громада" і він не дасться впровадити в блуд.

Народ Галицький на своіх численних тисячних вічах, які тепер одбуваються по Галичині, рішучо заявляє, що підтримає сучасний уряд в важкій праці над будовою Самостійноі Украінськоі Держави.

На кожному вічу ухвалюються резолюціі, що хто веде агітацію проти державноі влади, той ворог власного народу.

Але-ж провідники партіі соціялістів-революціонерів очевидно не знають цього. Ім не приходить в голови, запаморочені вузенькою партійною політикою, що народ може якось там жити, не заглядаючи в партійну теорію, в книжечки та програми.

І замакітрилось в головах пп. редакторам "Трудової Громади". Вони так бажають спасення України, спасення свого народу і бьються з думками якубто дошку рятунку знайти для Украіни.

І ось... по трудах і довгих думаннях знайшли... і великими буквами виписали в своій часописі: "Нехай живе III інтернаціонал!".

"Що се таке за інтернаціонал, та ще до того третій" здивовано питають селяне, та вояки.

Такого дива ми зроду не бачили.

Се Наддніпрянські соціялісти-революціонери такий порятунок видумали для галицького народу в той час, коли всі инші народи будують своі Національні Держави і інтернаціоналом не цікавляться.

В злу годину ви вибрались панове в дорогу з своім третім Інтернаціоналом.

В Галичині нема кому впровадити його в життя, бо тутешній нарід увесь зайнятий військовими справами, поки що він тільки думає як би не услизнула з його рук Самостійна Украінська Держава.

А тим часом призадумайтесь над своєю руйнуючою роботою і розбудіть у себе хоч трошки синівськоі любови до рідного краю, бо як забажається вам ще нових переворотів, то галицький народ буде числити вас, як найгірших своіх ворогів.

Українські вісти