З попередного числа читачі наші пізнали скільки ми маємо злобних ворогів, що завистним оком глядять на нашу державу і кождоі хвилини хотіли би іі побачити в грузах. Щож нам робити в тім невідраднім положенню? Де нам шукати помочі? Чи підемо ми за приміром наших предків гетьманів, з котрих одні в боротьбі за визволення нашого селянства, що стогнало тоді в кріпацькім панщизнянім ярмі ріжних польських княжат, шукали помочі у Турків... другі в Москві, а ще інші у Шведів.
І що історія показала? Чи увінчались ix успіхи? Чи чужою помочю вони повернули народові волю? Ні! Чомуж? бо кождий чужинець, що давав своє військо на підмогу Украіні, то він не робив сего з чистоі любови до украінського народу а робив з практичних інтересів, щоби через ту поміч щось і для себе придбати зі скарбів Украіни.
І не помогли нічого заходи тодішних наших провідників. Чому? бо они шукали помочі не там де треба було. Не шукали вони помочі в самім народі, а шукали іі у чужинців, до котрих народ відносився ворожо.
Се повинно бути для нас наукою і в теперішній хвилі. І тепер приходиться нам в важкій хвилі підносити високо над цілою Украіною стяг волі. І дехто з нас сумніваєся, чи зуміємо самі оборонити сей цінною кровю окуплений степ?
І ми звертаємось знова, як се робили наші попередники, в чужі краі і звідтам очікуємо спасення.
Правда! Се кождий знає, що в борбі тим лекше поконати противника, чим більше є союзників, і то таких, які борються в тій самій ціли, борються за ту саму ідею. Але тоді народ повинен знати хто є йому подібним товаришем судьби? Хто се той союзник?
Бо в иншім разі народ не знаючи нічого, що його провідники задумують, в даній хвилі не приготований відповідно де сего не пiдe за голосом своїх провідників.
Тому нам треба сильного і тісного контакту з народом. І передше всего треба нам навчитись вірити у власні сили, як се є в німецькім народі. Хоч хвиля революціі і анархіі і там занесла свій намул, то мимо сего народ сей не дався знищити.
Національна свідомість і питома німецька гордість "Німечина понад усе" ["Німечина над все"] не дала упасти тому народові, з якого побідні західні державу останню вже кров хотіли сточити.
Сей народ в послідній годині зрозумів вагу і грозу хвилі, згуртувавсь і тепер сміливо з оружем в руці глядить на своіх ворогів, знаючи, що всі члени народу в грізній його хвилі сповнять свій обовязок.
Придивімся на той німецький нарід і навчімося хоть раз повірити в своі власні сили, повірити в житєву здібність свойого народу.
Працюймо над ним всі без виімку. Представляймо йому грозу хвилі. Жиймо з ним як з своім рідним братом, а тоді народ нам повірить, тоді він знаючі ціле своє теперішне положення і грозу будучоі хвилі встане до останнього і розтрощить всякі ворожі пляни.
Українські вісти
10.05.1919