Золочів, 9-го травня.
Містечко Глиняни лежить у віддалі 35 км. на схід від Львова, але тому що віддалене від головних шляхів і залізниці, залишилося невеличким містечком. Одначе в Галичині та поза її межами здобуло собі славу своїми килимарськими виробами.
Віддавна Глиняни були осередком ткачів-халупників, які перерабляли домашнє прядиво на полотно. Ці ткачі заспокоювали не лиш запотребування містечка, але теж дооколишніх містечок і сіл. Були деякі ткацькі робітні, які здобули собі розголос, не лиш в околиці, але і на Підкарпатті. Велика пожежа в 1884 р. знищила численні ткацькі робітні. Кілька літ після пожежі засновано з Глинянах Ткацьке Товариство, яке на кооперативних основах продукувало сіре полотно, рушники і мішки. Згодом ця кооператива почала виробляти теж делікатні вироби з білої пряжі і бавовни, яку спроваджувано з Чехії. У цей спосіб в Глинянах почали виробляти чеські полотна, рушники, хустинки, скатерті, серветки і стирки. В 1891 році прибув до Глинян абсольвент державної ткацької школи у Франкштаті в Чехії, який оснував при допомозі влади і Ткацького Товариства інститут під назвою "Зразковий краєвий ткацький варстат", який мав метою вишколювати ткачів-фахівців. На трирічному курсі учасники теоретично і практично познайомлювалися з усім, що входить в обсяг килимарства, а саме: виробу полотен, жакардово-адамашкових обрусів, покриття на меблі, шовкових макат, матеріялів на літургічні убори, оксамитів, портретів тканих на шовку, смирненських килимів, гобелінів і т. д.
Ткацька школа дала початок гарному розвиткові килимарства так, що ткацькі вироби глинянських варстатів з'єднали собі признання на Краєвій виставі у Львові в 1894 році. Незабаром після закриття вистави одержали глинянські майстри багато замовлень на килими і від цієї хвилини почався розквіт цього промислу, який тривав майже пів століття. Кількість варстатів помітно зросла, продукція килимів стала масовою. Найбільше килимів продуковано в Глинянах в рр. 1920—29. Кожного року з місцевої ткацької школи виходила вишколені фахівці, які причинялися до того, що продукція килимів, хоч масова, стояла на високому мистецькому рівні. Глинянські килими знайшли собі ринок збуту, не лиш в краю, але теж за кордоном у Голяндії, Італії, Америці і в інших краях. В 1929 р. було в Глинянах 26 килимарських робітень та около 1500 ткацько-килимарських халупничих варстатів. Від'ємно відбилося на розвою килимарського промислу в Глинянах перенесення ткацької школи до Стрия в 1929 р. Згодом поміж поодинокими підприємствами повстала ривалізація і внаслідок нездорової конкуренції, обрахованої на зиск, уведено до продукції гірші гатунки сирівця, дешевші способи закрашування вовни та неправильні методи ткання, щоб заощадити вовну. Через те потерпіла багато добра слава глинянських килимів. Кількох мистців килимарів мусіли зводити тяжку боротьбу з масою нефахівців, які змагали лиш до експлуатації і зисків. Війна положила край, бо килимарство як галузь промислу, який для воєнних потреб не є необхідний, поволі почало завмирати.
Львівські вісті
10.05.1944