Існування кожного народу оперте на його культурних та економічних надбаннях. Щоб створити міцні основи під майбутність народу треба жертвенного труду кожної одиниці, зрозуміння національної спільноти. Кожний врешті це найкраще зрозуміє, що ми самі творимо й творитимемо своє життя і якщо бажаємо забезпечити кращу долю грядучим поколінням нашого народу, мусимо визбутися самолюбства: не можемо відмежовувати себе від національної збірноти і творити в ній осамітнені острівці інертних на все людей.
Переживаємо тяжкі часи, повні тривоги за найближчі дні. Часи, що в них зроджується нове життя, в нових умовах. Хоча гремлять гармати, дудонить земля від розриву бомб, хоча палають оселі і ллється кров неповинних, мусимо дальше працювати нормально, бо того вимагає життя і наше майбутнє, — це природний гін продовжувати та вдержати існування роду.
Український нарід у цій війні приніс вселетенські жертви і несе їх дальше. Проріджуються наші ряди в той час, як саме нашому народові потрібно якнайбільше вишколених та освічених людей до праці, щоб відбудувати країну, щоб творити і організувати самостійне господарське життя. Наш нарід був не тільки політично поневолений, але був також поневолений під оглядом господарсько-економічним — майже всеціло господарські ділянки були в руках чужого елементу. А саме міцний економічний стан народу це тривкі основи його життя та існування. Тому необхідно нам вишколювати цвіт народу — нашу молодь. Їй мусимо дати відповідне виховання, практичне знання, фахову освіту — цю преважливу зброю для здобування кращого життя. Ця молодь мусить стати піонерами у промощуванні шляху, що провадить до вершин людської культури і добробуту.
Всі наші надбання створили ми самі своєю працею та жертвенністю. Мусимо також тепер і в майбутності все творити власним зусиллям. Тому необхідно нам для цього крім жертвенної праці ще й гроша, що без нього не можемо зробити ні кроку вперед. Цей гріш, що забезпечить нам краще життя та створить міцні підвалини для існування та розвитку нації, мусимо дати ми самі. Жертвенність ціхує наш нарід і ця добра та корисна прикмета мусить бути всеціло звернена в напрямі закріплення нашої майбутности. Мусимо створити всенародну самодопомогову акцію і її безвідкладно перевести в життя. Увесь наш загал мусить взяти в цій акції активну участь. Не можемо допустити до того, щоб частина нашої суспільности — і то саме така, що має добрі матеріяльні умовини життя — стояла осторонь всенародної жертвенности. Мусимо також й цих приневолити включити себе в рямки національної збірноти, працювати також для неї і таким чином забезпечити цій збірноті кращу долю.
Воєнні дії останнього часу послабили хвилево нашу жертвенність. Затратилося у нас почуття виповнювати безпереривно свій національний обов'язок у формі складання датків на народні цілі до диспозиції УЦК. Фонди УЦК і його підбудови через те помітно змаліли, фонди, що творили і давали життя. Видатки натомість зросли непомірно, бо треба спішити з допомогою тисячам евакуованих та втікачів, що в подавляючій більшості здані на поміч загалу. Мусимо дальше опікуватися нашою молоддю в школах, нашими сиротами та всіми іншими потребуючими, що їх дуже багато серед нас. Наш провід мусить дальше тримати руку на живчику нашого культурного і господарського життя, щоб воно ні на мить не слабіло, але навпаки ще більше процвітало. Тому необхідно кожному і кожній з нас сповнити свій національний обов'язок точного вплачування та вирівняння залеглостей національної вкладки та складання датків на інші народні цілі. Мусимо під теперішню пору особливо щедро жертвувати на високошкільну студіюючу молодь (КоДУС), на молодь середніх і фахових шкіл, полонених, Науковий Фонд, найбільше потребуючих, на культурний фонд, на поміч українським робітникам в Райху і т. п. Жертви на повище названі цілі можна складати в кожному УОК-у, в кожній Делеґатурі, можна переслати поштою до Українбанку, в Кракові, Ґрінештрассе 22 на р-к УЦК ч. 108, на р-к 8054 в Поштовій Касі Ощадности в Варшаві і т. п. При пересилці грошей слід подати, на яку ціль призначений даток.
Акція жертвенности саме тепер повинна бути спонтанна. Національний інтерес вимагає робити тепер більше як буває в нормальних умовинах. Мусимо зацікавитися собою і переконуватися, чи наш знайомий вплатив справді національну вкладку, чи справді жертвує на народні цілі. Недбайливцям, неохочим до виконування самозрозумілого національного обов'язку треба приговорити, переконати про недоцільність такого поступування, а може часом треба ужити інших гостріших засобів.
Вийнятковий стан, в якому опинився наш нарід змушує нас до усіх можливих способів, щоб рятувати наші надбання, забезпечити наше існування.
Краківські вісті
07.05.1944