Минуло пів року, як український народ Західньої Области змагається у важкій боротьбі з польською навалою за право на своє істновання.
На жертвеннику світової пожежі лишив він найбільше неповинних жертв крови і майна. За цілий час війни ні разу не усміхалася йому надія на краще майбутнє — i мимо сього виснаження за піврік польсько-української війни дав він доказ незвичайної жизненности, витрівалости і політичної зрілости. Народні маси нас не завели. Вислід праці останніх десяти літ над освідомленням села наглядний.
Всеж наш національний віз зачинає поскрипувати. До великих недостач у заосмотренню наших сіл і міст заминає долучуватися ціла низка непорозумінь між поодинокими ґрупами, гуртами, особами. Сі непорозуміння зачинають продіставатися з чотирьох стін на ширшу арену, невдоволення і перевтома зачинають хвилювати маси. І зачинається шукати виновників усього лиха, усіх недостач і недомагань. Поволи виплекується нетерпимість, поволі починається бачити усюди злу волю, чорні наміри, люде зачинають ставити на терезки мозки своїх уроєних чи дійсних противників, появляються одиноко-спасаємі панацеї.
А село лишилося осібняком. Мало хто туди заглядає. Сільська інтеліґенція, яка колись так богато причинилася до піднесення пульсу нашого національного життя, сіла здизорієнтована тихо — і не чути, щоби там закладано Кружки "Сільського Господаря", склепи, читальні, хори і т. д. і т. д.
Одні з сільських інтеліґентів ради прожитку пустились на комерцію, другі скиглять на бутність мужика і свою безпомічність, а треті заложили руки і ждуть, що будуччина їм нового принесе.
Затрачується контакт з масами — і грозить небезпека, що витворяться дві штучні групи: село — і інтеліґенція.
Тому геть пусті спори! Більше довіря до себе! І увесь вільний час присвятити селови!
Українська інтеліґенція на добрій дорозі, щоби прогайнувати велику хвилю. Як слід невикористаних шість місяців догідної пори для навязання тісних вузлів зі селом, для сотворення одноцільного воєнного табору, ляжуть вже й так важким пятном на дрібних людей великого моменту.
Република
07.05.1919