Інтервю з українським послом в Букарешті
"Le Journal dе Roumanie" з дня 12. цвітня поміщує інтервю свого кореспондента з українським послом на Румунію М. Гасенком. Посол Гасенко сказав слідуюче:
В сій хвилі ядро українських військ, яке ми вспіли ще заховати, зачало офензиву з півночи на Київ. Сі війська складаються з охотників націоналістів, які не одержують ніякої платні. Се люде готові вмерти до останнього, щоби вратувати вітчину від большевиків.
Колиб поміч для нас була прийшла в час, ситуація не булаби така критична, як тепер є.
Дня 25. жовтня 1917. перед заключенням мира з Німцями т. є в часі останніх днів Керенського, ми розпоряджали двома міліонами жовнірів. Але наслідком браку узброєння і інструкторів ми були змушені відсилати постепенно сих людей домів, ми безуспішно просили послів і інструкторів француських. Тепер ми жадаємо того самого. Ми не потрібуємо ані грошей ані людського матеріялу. Ми достарчимо се самі. Потрібно нам гармат, скорострілів, оружжя а передовсім інструкторів. Щодо людського матеріялу, то ми можемо перевести набір зовсім легко, коли нам признається незалежність, бо ся справа буде представляти певну конечну точку опору в очах українського народу. І се чим скорше. За кілька тижнів буде може за пізно.
Наші трудности не лиш внутрішного характеру; вони так само зовнішні, завдяки імперіялістичним тенденціям Поляків.
Коли нам грозить небезпека з заду, себ-то колиб ми не були панами Галичини зі столицею Львів, то можемо улягти в боротьбі на життя і смерть. Але як що ми упали б, то катастрофа перекинеться природно й на других. Ось чому ми думаємо, що Поляки своїм імперіялізмом ведуть немудру політику. Впрочім в сій справі маємо за собою Анґлію. Льорд Керзон заявив, що Анґлія противиться імперіялістичній польській тенденції і що вона не поможе Польщі, як що ся послідна не відкажеться від Галичини.
А що Поляки в статті часопису "L' Information", передрукованій також вашим журналом, протестують проти евентуального союза між Чехо-словаками й Українцями, можу сказати, що се мені видається абсурдним. Се так як колиб хто взявся протестувати проти вашого союза з Францією. Міжтим не годиться забувати, що підчас коли польські лєґіони з Галичини боролися з Антантою, Чехо-Словаки покидали австро-угорські ряди, щоби боротися для Антанти. Польський клюб дав Австро-Угорщині могучу політичну партію і міністрів, що в своїй пануючій тенденції угнітали инші народи держави, Чехо-Словаків, і шкодили також вам, Румунам. Один одинокий раз ся партія робила опозицію, і то тільки з приводу злуки Галичини й України: се посвідчить історія парляменту.
Надто, який злочин мавби бути в союзі, що здається так природним, між Чехо-Словаками й Українцями, народами призначеними до того, щоб творити спільно з Румунією незломну запору проти експанзії ґерманської та безчисленних орд безмежної Росії? Але я сподіюся, що добре зрозуміння ситуації, спільної небезпеки, усуне ті деякі перепони, що тепер істнують.
Під сю хвилю головною конечністю є дати нам озброєння й інструкторів, щоб ми могли знищити большевицьку гидру, яка зупиняє на місці працю відбудови, якої потребують всі народи, і в першу чергу народи визволені з рабства.
Република
30.04.1919