Виріб мила з товщевих відпадків
Львів, 26-го квітня.
В часах загальної воєнно-економічної скрути відчувається брак домашніх засобів першої потреби. Зпоміж багатьох з них сьогодні є великий брак мила. Мило в кожній домашній господарці творить нині велику цифру в рубриці домашнього бюджету.
Практична і ощадна німецька жінка радить собі в той спосіб, що збирає і переховує всілякого роду товщеві відпадки. А то: шкіри з свинини, всякі кості, лій з кишок, а навіть внутрішні шлунки домашнього дробу, риб і т. д.
Коли цих товщевих відпадків дійде до двох кілограмів, робить з них мило для домашнього вжитку за слідуючою рецептою.
Пів кілограма каустичної соди (камінної) розпускається в чотирьох літрах (перевареної) води. Повсталий плин переливається до посудини з товщевими відпадками (розуміється, що така посудина мусить бути відповідно велика).
Відтак цю мішанину ставиться на лагідний вогонь та вариться на протязі двох годин. Після того дається дві повних жмені соли.
Всипана сіль ділає так, що в короткому часі мило відділиться від ропи (гліцерини) та підходить великими клубами догори начиння. Варення мила продовжуються ще пів години.
Після закінчення варення зливається горішню миляну верству до посуди найкраще дерев'яної і лишається, щоб поволі остигала. На другий день крається на прямокутні кавалки та просушується в сухому та провівному місці. В цей спосіб заготовлене мило є через кілька днів готове до вжитку.
Оцет з лупин для домашнього вжитку
Львів, 26-го квітня.
Наше селянство не використовує як треба своїх сільсько-господарських продуктів, відповідно їх законсервуючи, чи перероблюючи. А при умінню навіть різного роду домашні відпадки можуть давати родині споживчі засоби.
Сьогодні сіль і оцет є на селі дорогоцінною річчю і хлібороб даром викидає тяжко запрацьований гріш на речі, які сам собі може витворити. Тому уважаю за відповідне і практичне подати звичайний спосіб виробу найкращого домашнього оцту.
До чистої звичайної пляшки наляти до половини чистої зимної води, відтак доповнити пляшку лупиною з яблук, всипати на то все дві ложки цукру і шийку пляшки зав'язати легко шматинкою та поставити в теплому місці. По кількох тижнях лупина впаде на дно пляшки і оцет готовий. Після того оцет зілляти до іншої пляшки і закоркувати.
Лупину ж можна ще раз залляти водою і одержати негірший оцет. Можна стало доповняти пляшку свіжою лупиною і таким чином будемо стало розпоряджати власним оцетом. Чим оцет старший, тим кращий, а після трьох місяців є він навіть дуже сильний. Початково має смак квасного вина.
Практична жінка буде стало доповнювати пляшки, чи іншу посуду лупинкою з яблук, щоб відпадки використати і мати з цього кухні найздоровіший та дешевий оцет.
Львівські вісті
27.04.1944