Станиславів, 23. IV. 1919.
На підставі закона з 24. липня 1917 ч. 307 В. д. з. постановляю:
§1.
Проступок хабарництва поповнює сей, хто за сповнювання уряду або публичного обовязку приймає або дає (безпосередню чи посередно) законно неоправдану заплату або яку небудь иншу користь, хочби се була лиш принука до правильного сповнювання, о скільки вчинок не підпадає під постанови карного закона.
§2.
За проступок хабарництва каратиме повітова політична власть грошевою карою до 10.000 гривень, або арештом до трьох місяців, а коли хабарник послугується при поповненню вчинку погрозами чи насильством або коли поповнює хабарництво поворотно, грошевою карою до 20.000 гривень або арештом до шести місяців. Право карання прислугує також урядникам, яких висилає Державний Секретаріят внутрішних справ до переведення інспекції повітових політичних властей.
Крім кари можна оректи, що хабар пропадає в хосен Державного скарбу.
§3.
Караюча власть має повідомити про впровадження і про покінчення доходжень проти хабарника, о скільки він є публичним функціонарем, його верховну власть.
§4.
Розпорядок бувшого австрійського міністерства внутрішних справ з 12. серпня 1918 ч. 302 В. з. д. про поборювання хабарництва (Schmiergeidunwesen) задержує свою правну силу.
§5.
Сей розпорядок входить в життя з днем по його оповіщенню.
Державний Секретар внутрішній справ:
Др. Макух.
Република
25.04.1919