Львів, 4-го квітня.
Український нарід пребагатий у творчу народну культуру в усіх її ділянках, чи це будуть прекрасні пісні та танці, чи це прегарні вишивки, чудові різьби, чи це буде багатограний домашній промисел, з прекрасним килимарством, привабливі писанки і т. д. — Те все доказує, що ми народ старої культури та традицій. Коли ж приглянемося відворотній стороні цеї справи, то побачимо, що ми не вміємо використати того таланту, що ним наділила наш нарід природа. Дослідники нашої культури можуть cтвеpдити, що брак організації мистців народної творчости, опіки над ними з боку нашого пpoвoду, причинився до розпорошення наших сил, до крадежу творів нашої культури. Інші племена перебрали наші мотиви, засвоїли їх, достосували до своєї культури, звичаїв і потреб та пишаються чужими зразками, як культурними надбаннями власного народу. В той час ті самі народи вважають нас некультурним краєм... А скільки наших талановитих людей збагатило своїми здібностями не тiльки нашу культуру, але й науку, техніку, ба, навіть історію. Цьому лихові мусимо якстій зарадити, назавжди припинити відплив найкращих одиниць до чужого середовища.
Мала частина народної творчости охоплена в організовані рамки інституту Народної Творчости. Плекаємо пісню, гру на інструментах, зорганізували мистців, малярів та різьбарів, артистів. В ці орґанізовані рамки втиснули ми не загал, а визначніші одиниці. Більшість творчого елементу нидіє дальше по наших селах, ніхто ними не поцікавиться, не заопікується. Саме село — це найздоровіше й найбагатше джерело народної творчости. Наш провід повинен зорганізувати окрему Комісію для підшукування здібних одиниць серед народних мас. Завданням цієї Комісії було б перевести реєстрацію усіх, що творять та поділити їх на окремі групи. Найздібнішим треба уможливити освіту, забезпечити їм прожиток, щоб у той спосіб уможливити їм їхню працю та побудити до ще більшої та інтенсивнішої творчости. Таке об'єднання наших творчих сил мусить викликати потребу шкіл, варстатів праці, то дасть можливість поглиблювати народну творчість, її зосередити і надати своєрідний напрямок праці. Тоді зможемо очистити народну творчість з впливів чужої культури та випровадимо її на шлях своєрідности.
Пишеться і говориться, що замовкли наші письменники, що потупилися їхні пера, що наші малярі шукають сюжетів в інших богів, поминаючи рідні мотиви. Певне, що в народі діють і творять невідомі талановиті одиниці на полі мистецтва, письменства. Вони потребуватимуть освіти, допомоги, і можуть стати майстрами пензля і пера, майстрами, що виросли і виховалися в рідному середовищі.
Окремішню увагу треба присвятити та дбайливу опіку розтягнути над нашим домашнім промислом. Треба зорганізувати цей промисел, переформувати та опрацювати напрямні праці, щоб себе не розпорошував та не губився. Зорганізування хоч би деревного домашнього промислу — посудина, іграшки, килимарський промисел (не думаймо про теперішні воєнні обмеження), кошикарський промисел, перерібки соломи і очерету і т. п. уможливить прожиток сотням родин бідних зарібників, чи дрібноземельних та засобить ринок в необхідні речі для домашнього вжитку. — Подібно мається справа з вишивкарством. Багато українських хат не має теплоти справжнього українського середовища, не усім дана здібність вишивати, чи гаптувати. Тому зорганізування вишивкарських робіт навіть промислового характеру, дасть змогу зарібку та уможливить неодній родині прикрасити свою хату.
Організуючи народну творчість треба вміло й обережно та пляново підходити. Не можна цієї справи повірювати нефаховим людям, бо це може спричинити велику шкоду. Одночасно треба досліджувати первопочини зразків народної творчости, визначити границі поширення в даній місцевості, околиці, чи смузі краю, піддати аналізі можливості чужих впливів. В той спосіб створимо підвалини до зміцнення народної культури, її відрубности, уможливимо нашим історикам та вченим доказати світу, що український народ має прастару власну культуру, з якої користали і черпали інші народи.
Львівські вісті
05.04.1944