Матеріяльне забезпечення Дитячого Садка
Праця дитячого садка складаєтеся з двох основних сторінок: виховної й матеріяльної. Основою першої з них є низка заходів, що прямують до виплекання в душі дитини того, що називаємо характером. Друга сторінка — це питання відживи дітей. А що й при розв'язці цього питання не обходиться без виховних моментів, то, звичайно, обидві сторінки тісно з собою пов'язані, і вимагають одночасної полагоди.
Залишаючи на боці передумови успіхів виховної роботи, які залежно від доброї педагогічної підготови виховниць, варто зупинитися на підготові до матеріяльного забезпечення садка так, щоб він міг усіма сторонами задовільно розвиватися. В деяких місцевостях, особливо на селах, цю справу торік було занадто спрощено. Діти приносили з собою здому харчі і з'їдали їх у садку впродовж дня або йшли додому на обід. Така "розв'язка" питання некорисна й недоцільна. Поперше, харчі, принесені дітьми здому, холодні або занадто сухі і тому нездорові. Дітям шкідливо, коли вони мусять увесь день обходитися без теплої страви. Подруге, коли кожна дитина приносить щось іншого, одна ліпші харчі, друга гірші, одна більше, друга менше, це викликає серед дітей небажаний чуттєвий ефект, почуття меншевартости, кривди, нерівности, а навіть зависти й ворожнечі. Коли ж діти ходять підчас полудневої перерви додому, вони всеодно часто не застають нікого в хаті, а найгірше, що деякий тривок часу залишаються без опіки і наражуються на прикрі випадки. В сльотавий день справа ще більш ускладнюється — діти можуть захворіти від промокнення чи простуди. Також виховна справа дуже багато від цього тратить: переривається нормальний порядок занять, діти відриваються від своїх заінтересувань, неодне з них переживає почуття страху, непевности, а всі томляться довшою або коротшою дорогою додому. І в час, коли інші діти, попоївши в садку і полежавши на сінничках або під деревами, з свіжими силами приступають до пополудневих занять, наші небожата вертаються до садка, втомлені найгарячішою порою літнього дня. Залишається одне: дітей треба харчувати тільки в дитячім садку, бо за тим промовляють і утилітарні і здоровні, і педагогічні моменти.
В дитячому садку без винятку все, що роблять діти, охоплене виховною системою. І в грах, і в вправах для вироблення пам'яті, і в практичних заняттях, а отже і в організації харчування є окремі виховні моменти. Тут усі діти, без уваги на маєтковий стан батьків, одержують однакову якісно й кількісно пайку, а поряд із тим у них виникає почуття рівновартости, почуття суспільної самости і т. ін. Ніхто не має причини уважати себе гіршим, менш вартим або таким, якому, не знати чому, не дано користуватись частиною наявних дібр цього світу. Це виключає можливість виникнення почуття кривди, що її так боляче переживають діти. Одержуючи їжу в точно окреслений час, організм дітей з користю для себе звикає до тих гігієнічних передумов, від яких залежить його фізичний розвиток. Здорова, хай і невибаглива їжа, добре зварена і в свій час подана, це один з чинників здоров'я дитини. В сьогоднішній статті хочемо звернути увагу на низку заходів, випробуваних в багатьох місцях, що так чи інакше, але успішно й практично розв'язують питання забезпечення садків харчами.
Головні харчеві продукти в магазині садка — це хліб, мука, набіл, товщі, м'ясо й городовина. Турбота про придбання тих запасів, мусить лежати на всьому громадському колективі. Хай нікому не буде дивно що сьогодні, в часах існування національних спільнот і якнайтіснішого пов'язання спільних інтересів, при належному розумінню ролі молодого покоління, обов'язок опіки над молодою лежить не тільки на батьках, але на всьому громадянстві! Тому на пр. в свідомих селах придбання збіжжя (круп, муки) для дошкілля обходить так само посадника чи сільського голову, як і члена дошкільної комісії. Основою придбання харчів, які б вони не були, є складчина. Але способи, як цю справу проводити, є різноманітні. Подекуди громадяни при здачі збіжжевого континґенту складають добровільно незначну надвишку зерна в громадськім магазині для потреб садка. Молоко приносять діти звичайно щодня з собою. Складніша справа — заготівля м'яса. Але, й це питання подекуди блискуче і дотепно розв'язано. Ранньою весною жінки садять колективно одну чи кілька квочок і доховуються на літо досить великих, "садкових" кур'ят. Вигодувати два-три табунці птиці — це для села ніяка витрата, а діти мають що кілька день смачну юшку і здорове біле м'ясо. Резервуаром м'яса може бути для дітей кроляча ферма, коло якої діти сами ходять. Можна також зорганізувати гуртове засадження "садкового" городця, якого завданням буде від весни до осени постачати для кухні всілякі роди городовини. За такі городці в нас зовсім не важко, а користь від них велика. В кожній місцевості є якісь т. зв. безпанські парцелі або невикористані невжитки, які можна, за згодою відповідної влади, віддати в користування садка. В програмі занять дошкілля, праця в городі займає не останнє місце. Хліборобський вишкіл молоді, господинська секція при Кружку "Сільського Господаря" і інші, можуть цей городець зробити зразковим, і підвищувати в ньому свій досвід, поєднавши, як то кажуть, приємне з пожиточним. Влітку можна винаняти черешневий садок, вишні, морелі, малину. Діти матимуть смачну овочеву відживу, багату на вітаміни. Молодь може іноді зорганізувати екскурсію на суниці чи черниці з попередньою постановою віддати ввесь збір дитячому садкові. За цукор улітку розмірно не важко: якщо в середньо великому селі (200—250 домів) кожна господиня подарує раз на тиждень одно-два яйця, в кооперативі можна виміняти достатню кількість цукру.
Таких і тим подібних способів без великого труду розв'язати харчеву справу в садку чимало. Деякі місцевості дають нам зразки справжньої вигадливости й дотепности. І в найнесприятливіших обставинах можна добитися гарного успіху, коли цьому присвічує добра воля і свідомість мети. Головне завдання комісії, дитячого садка — провести перед відкриттям садка відповідну пропагандивну працю і не занедбувати її підчас існування садка. Освідомною акцією охопити все населення, стаючи на становищі, що хто жертвує на садок, сповняє громадянський обов'язок. Коли одну жінку, знану з постійної жертвенности в користь садка, запитали, з яких мотивів вона це робить, вона відповіла: "Чи можете запевнити, що в садку не виховується мій майбутній зять?" (в неї була однорічна дівчинка). Інший селянин заявив: "Щоправда, в садку нема моїх дітей, зате є наші діти. А цього хіба досить, щоб ніхто не відмовився від складчини".
Рідна земля
02.04.1944