З Тернополя.
В ч. 48 "Галичанина" з дня 1 (13) марта с. р. появилась в Новинках допись під заг. "Новий образчик згоди".
Характеристична особа кореспондента сеї часописи, котрого знане имя, хоч вкриваєсь наче той вовк в овечій шкірі під криптонімом X., представилась рускій громадї в Тернополи вже в короткім часї своєї появи під кождим взглядом в некористнім світлї, особливо-ж тому, що старає ся своєю писаниною по ґазетах ослабити нашу спільну на поли народнім працю, а розбудити доси незвістну тут борбу і ненависть партійну, та в тій цїли послугуєсь ложію, чого "новим образчиком" послужити може хоч-би висше згадана допись, котру автор "як знав так писав". Допись тая переповнена нечестними видумками.
Що-до вечерниць, устроєних "Рускою Бесїдою" в роковини смерти Тараса Шевченка — то п. X. ухибляє читателям своєї дописи, коли називає вступне слово деклямацією, гру на фортепіянї і на цитрі, котрі то точки виконали не артисти театру, чимось підрядним в проґрамі концерту.
Що на спільну вечерю, котру урядила "Руска Бесїда", прибуло кількох "Соколів" — нема в тім нїчого незвичайного, позаяк три члени Сокола суть також членами "Р. Бесїди", отже тим самим мали право взяти участь в угощеню артистів руского театру. А що-до других — то надавало ся запросити презеса і господаря "Соколів", бо в их домі мав наш театр через два місяцї гарну салю на свої представленя і она то, щоби улекшити театрови, обнизили цїну за салю о половину а на вечерницї відступили салю безплатно.
Про мнимий якійсь договір що-до "uroczystości Kościuszkowskiej", мов то заключений між тутешними Русинами а польскими "Соколами", як і про якесь знов торжество в память Хмільницкого — нїкому й не снило ся. Вправдї чули ми, що одного з місцевих Русинів запрошено до аматорского представленя в роковини "Kościusikowskie", — тому, що той своїми артистичними спосібностями підпомагає з знаменитим успіхом тутешну польску аматорску сцену, — але-ж як-раз сей запрошений до "ново-еристов" не належить.
Дальше згадує п. X. в своїй дописи, що на пирі виголошено бесїду оскорбляючу честь одного молодого патріота зі Стрийщини і називає се "интересним а заразом прескорбним епизодом". Уступ сей єсть дїйстно "интересно і прескорбно" видуманий бо того рода бесїд не було а з причини приватного характеру вечері й не могло бути. Ми й не дивуємо ся, що п. X. не міг подати редакції "Галичанина" правдивого образця сего комерсу, бо — як говорять — він мимо своїх заходів не в силї був дістатись між тих людей, про котрих пише.
Допись свою кінчить п. X. "любопитством" що зробили би Чехи "в таком случаю" на комерсї? Нам знов "любопитно" чи й Чехи мають на переднівку таких літератів "Голодів", які по Стрию дістав і Тернопіль?!
Дѣло
23.03.1894