◦ ◦ ◦ ◦

Війна за визволення Західньої України. (УПЕ) Офіціяльне звідомлення з Галицького фронту з дня 19. марта 1919.

В районі Сокаль — Белз — Рава руська без змін.

Коло Львова вивідча діяльність стеж і стрілянина.

На захід від Городка продовжають Поляки наступ. З Долинян зроблений сильний випад змусив наші вій ська до відступу на узгіря Годовишня. Наша лінія перебігає Поріче Ґрунтове — Угерці незабитовські — узгіря на полудне від Годовишні — Путятичі—Никловичі і Заріче на полудне від Судової Вишні.

Впрочім без змін. Начальник штабу Галицької армії.

Начальний Вожд Г. А. на фронті. УПБ. Постій 18. III. Пресова кватира Н.К.Г.А. звідомляє: Начальний вожд Галицької Армії ґенерал Омелянович-Павленко в товаристві сотника Галєвича, командуючого полудневим корпусом полковника Коссака, санітарного референта Д-ра Танячкевича, відвідав наші війська на фронті 10. III. с. р. В місци постою ґрупи Гофмана відобрав звіти від командуючого сим фронтом полковника Кравса. Сьогодня 18. ІII. знова удався ґенерал Павленко на фронт.

Переговори з Антантою. УПБ. Станиславів, 20-го марта. Вчора приїхав з Наддніпрянської України член Директорії і Президент Української Національної Ради др. Петрушевич та ДС. Бурачинський.

УПБ. Станиславів, 20-го марта. По інформаціям з урядового жерела, переговори з одеською місією Антанти ведуться дальше в Бірзулі. Присутні на них: Головний Отаман Петлюра, президент міністер Остапенко та Товариш ДС. Закордонних справ др. Лозинський. Українська сторона обстоює непохитно слідуючі точки: Признання Антантою суверенности УНР., невмішування Антанти у внутрішні справи та виключення оружної інтервенції зі сторони Антанти.

Допомога Директорії для Галичини. З урядових кругів повідомляють нас: Директорія УНР. призначила значнійші суми на допомогу Галичині, а саме на виплату військових причинків для родин українських жовнірів, на запомоги для державних службоВиків і на відбудову краю. Гроші будуть виплачувані в міру потреби.

"Tylko drogą miecza!". У варшавському соймі вшехпольський посол др. Адам поставив такий внесок: Взивається уряд, щоби безпроволочно починив як найбільше енерґічні зарядження для скріплення залоги міста Львова підмогами й муніцією в ціли рішучого підперття ворога і спацифіковання цілої частини краю, залитої укр. большевизмом.

В дискусії над внеском забрав слово посол зі Львова Артур Гавснер. Між иншим він сказав: Польсько-українська справа має глибоке суспільне тло. Давне галицьке представництво було глухе на всякі реформи чи політичні чи соціяльні. Націоналістичні українські сфери не мають попертя українського люду. Сьогодня тільки одна дорога меча. Так говорив польський соціял-демократ 26-го лютого 1919, отже саме тоді, коли говорено у Львові над польсько-українським перемирям.

Впровадження поступовання в ціли узнання за помершого. Василь Береза, резервіст, капраль в 5. швадроні 13. полку уланів, покликаний в наслідок загальної мобілізації до чинної військової служби, брав участь у війні проти Росії. Зараз в перших днях серпня 1914 поїхав з патрулею в напрямі Почаєва і з патрулі тої не вернув, а товариші його оповідали, що на тій патрулі поляг. Від тої хвилі нема про загиненого жадної вістки. Коли проте належить приняти, шо заходить законне припущення з §24 ч. 2 закона, тому впроваджується на просьбу жени його Параньки Береза, господині в Розворянах поступовання в ціли узнання пропавшого за помершого.

Видається проте загальне візнання, щоби уділено судови або кураторови д-рови Зиґмунтови Майблюмови адвокатови в Золочеві відомости про висше згаданого, а Василя Березу взивається, щоби перед низше поданим Судом явився або в инший спосіб, повідомив про своє життя. Суд тутешний на поновну просьбу по дні 1. жовтня 1919 рішить про узнання за помершого.

Република