При Команді Бриґади Січових Стрільців почала виходити з днем 8. марта ц. р. нова часопись для війська п. з. У.С.С. (Укр. Січов. Стрілець).
Вправді в Станіславові виходить вже одна часопись для армії, іменно "Стрілець" — однак вона не завсіди відповідала потребам нашого війська, тому появу нової, стрілецької часописи можемо повитати з радостю.
Про наших Січових Стрільців, про цих героїв, що бються завзято за щастє і волю України, знає у нас найменша дитина. Зі словами: "Воля або смерть" пішли вони на початку війни, ще 1914 р., в поле, геройськими ділами значили свою дорогу в часі війни, а сьогодня їх карне, послушне, вірне військо являється всюди нашою гордостю. А про їх задачу, яку вони хочуть сповнити, про їх мету, до якої прямують, довідуємося найкраще з їх часописи, яку вони почали видавати. Низше подаємо винятки з неї — тут скажемо ще, що Редакція "У.С.С." просить усіх небайдужих людий з краю писати їй про життя і працю у всіх повітах Галичини, щоби стрільці, які стоять все в полі, мали змогу довідатися, що діяться в рідних сторонах.
В 1. числі "У.С.С." читаємо:
Чотири роки кипіла страшна світова війна і по чотирох роках розпалися великі держави і кождий нарід почав будувати на рідній землі свою власну хату, свою державу. Це саме зробили й Украінці і оголосили світови про свою велику — самостійну державу, що сягає від Чорного моря, по Сян і поза Карпати. Та держава наша ще молода, треба її ще багато, щоби могла стати на рівні з иншими державами світа. Перш усього в будуванню держави конечний лад і порядок в краю, а до цего потрібно мати послушну, карну армію. Держава без доброї армії не може істнувати, так само, як не може людина жити без голови. З державою, в якої нема армії, ніхто не числиться, бо ніхто її не боїться. "Добра армія, це око і ухо держави" — сказав один вчений чоловік, і воно свята правда. Не буде послушної армії, кинуться в державі рабунки, убійства і всякі безправства, бо не буде кому постояти в обороні прав і спокою горожан. Лад і порядок в краю може удержати тільки карне, здісціпліноване військо, яке на кождий поклик готове навіть в саме пекло кинутися в обороні свого народу і держави.
Десять карних військових людий, бє тисячу людий банди! А чому? Тому що банда, це позбирані, неорґанізовані волоцюги, які не слухають нікого і вміють тільки руйнувати, нищити і розкрадати народне добро, а військо це послушні, вишколені зорґанізовані люди, які нічого не роблять на свою власну руку, тільки слухають своіх власних старшин. Ми Українці діждалися того, за чим сотками літ боролися і тужили, діждалися волі і власної держави. Ще недавно мусіли ми цілими місяцями боротися за звичайні написі в українській і мові на залізницях і в урядах — сьогодня маємо вже все. Треба тільки пошанувати і оборонити добуту волю! Нам ніхто не поможе, тільки ми можемо це зробити! Можемо зробити тільки при помочі доброго війська. Українські Січові Стрільці від 1914 року борються за самостійну від нікого незалежну Україну і вже сотки разів дали доказ, що значить свідоме, карне і здісціпліноване війско. І будуть У.С.С. боротися так довго за щастє і волю України, як довго вимагатиме цього рідна держава. Очі всеї широкої України звернені в цей важний час на У.С.С. що своєю хоробростію, своєю карністю і дісціпліною дивують не тільки своїх, а і ворогів. І ціла Україна та весь народ свято вірить що дорогі Усусусики стануть й на далі взором і приміром для всеї української армії.
Україн. Січові Стрільці як виходили 1914 року в поле, то на їх прапорі було виписано: "Воля або смерть!" — а тепер У.С.С. можуть таксамо сміло сказати перед цілим світом, що нашою святою присягою і заповідою, як карного, послушного і вірного війська, це слова:
"Воля або смерть!".
Український голос
15.03.1919