Одною з найбільших перепон при навчанню під сю хвилю по наших школах се брак підручників взагалі, а букварів з окрема. Доки не появиться нове виданнє букваря, треба впровадити при навчанню письма рухому азбуку. Сю може зладити собі кождий учитель. В тій ціли витинає з картону (тектури, дощинки) прямокутну площу (величини поверхні пів аркуша). На ній прикріпить в 7. рядах 32 перегородок (комірок величини пуделок на сірники). В кожду комірку вложить по кілька букв (витятих з твердого паперу) графікою з одної сторони а друком з другої. Кожду комірку назве буквою.
Порядок букв може бути слідуючий:
1. самозвуки: і, и, о, а, е, у.
2. самозвуки: ї, (ь) я, є, ю,
3. співзвуки губні: б, п, в, ф, м.
4. співзвуки зубні: д, т, з, с, н, ц.
5. співзвуки гортанні: к, ґ, х, г.
6. співзвуки піднебінні: й, ж, ч, ш, ш.
7. співзвуки плавні: л, р.
По пізнанню букви ученик вишукує її в відповідній перегородці.
Коли ученик навчить котру із співзвуків, пр. б, велить складати за диктатом склади: ба, ба, баби, бабу, бабо. Раз уложені букви відчитують по черзі сусідні діти.
Сей спосіб учення на рухомій азбуці є тяжкий, але тим певнійший, бо усуває рішучо механізм, дає змогу учителеви сейчас провірити чи діти памятають вигляд букв, та чи уміють орудувати ними, після його диктату.
Український голос
14.03.1919