"Переміна світогляду".

"Для збудовання Народньої Републики не вистане переміна державного і соціяльного ладу. Колиб навіть така переміна наступила, новий лад не мігби вдержатися, коли рівночасно не наступить переміна внутрішного світогляду цілого громадянства". ("Д-р М. Лозинський — "Република" ч. 32. з 11. ІІІ. с. р.)

Зачинаємо відчувати правдивість тих слів тепер, коли новий державний апарат західної области Укр. Народньої Републики вже в головному наладжений і правильно вже функціонує. Одно тільки утруднює правильний хід молодого державного апарату, — брак тої власне переміни внутрішного світогляду громадянства, брак нового змісту, яким мають наповнитися форми нашого державного життя. Правда, широкі кола нашого громадянства зрозуміли як слід вагу сучасного моменту, ані одної хвилі не зволікали, коли тому чотири місяці назад треба було приступити до формовання самостійного державного життя: вони одностайно стали, з небувалим запалом віднеслися до справи, дали поміч моральну і матеріяльну, дали врешті армію, яка твердим муром стала супроти ворогів наших. Взагалі одначе наше громадянство, широкі народні маси віднеслися до того великого моменту як до якогось одноразового акту, який мав всьо відразу рішити. Момент відродження самостійного державного життя України був для широких мас неначе святом лише, на якому вони дали вислів своїй радости, а потому розійшлися домів, аби там ждати на всі благодати, які має їм дати Україна. Ми маємо тепер свою Україну — і вона нам мусить всьо дати, бо тепер ми пани на своїй землі.

І святочний настрій почав переходити в буденний і псуватися, як тільки на села не приходила скоро нафта, цукор, сіль. Люди почали витягати старі ще австрійсько-польські рахунки й Україна мала їх сейчас ліквідувати; люди мали свої старі кривди від десятьох літ; — і Україна мала їх протягом 24 годин усунути; Україна мала вислухати безконечних скарг кождого з окрема і кождого з окрема вдоволити... Ми були свідком на пр., як ґрупа весільних гостей на однім селі торгувалася з парохом в церкві за висоту належитости за вінчання, — і тут також Україна була винна, що парох хотів за богато. — Такий настрій нетерплячки, беззглядних вимогів кождої окремої одиниці до молодої держави почав опановувати маси. — Це відразу підхопили і уміли використати всякі тайні і явні вороги України, всякі темні духи, а то просто й платні польські шпіони, що солодкими словами стали промовляти до нашого мужика, удаючи його приятеля, аби розбити передовсім моральний фронт українського громадянства.

З настроїв на провінції, відбитих хочби в провінціональній пресі, видно, як там пляново працює якась темна, ворожа рука — і нам стає ясно, яка може вийти небезпека, коли ціле громадянство, а передовсім передова його часть, наша інтеліґенція, не покине всіх своїх приватних справ і не візьметься негайно до напруженої, рішучої контр-акції в тім напрямі, аби уратувати згаданий моральний фронт нації. Для сього потрібно, аби ми рішучо порвали зі старим світоглядом, почули себе тільки і виключно громадянами Української Републики, аби кождий член тої Републики був переконаний, що від і нього і його заховання залежить доля цілої держави. Коли так буде кождий служити народній справі, а не кождий тягнути у свій бік, — тоді доля наша буде забезпечена, бо буде спочивати в руках цілого громадянства, обєднаного одною думкою і одним змаганням, і ніхто не зможе закаламутити нашої води, аби ловити в ній для себе рибу.

Република