◦ ◦ ◦ ◦

Подорож голови америк. місії на карпатську Україну. УПБ. Будапешт 3. III. Голова американської місії в Будапешті відїздить сьогодня вечером до Мармароського Сиготу та відвідає всі важнійші міста угорської України. Цілю подорожі є зібрання інформацій на париську мирову конференцію.

Більше скромности не завадилоби! Державний Секретаріят і Начальна Команда по основнім обміркуванню справи рішили вислати делєґацію для переговорів з місією Антанти у Львові. Се рішення стояло у звязку з переговорами, які Директорія вела з Антантою в Одесі. Все те не подобалося п. Василеви Пачовському і він в "Стрільці" (число 10 з 5. с. м.) накинув тим, що рішили переговорювати з Антантою у Львові, недостачу "національної гордости в душі".

Ми не маємо причини сумніватися що до гордости національної душі п. В. Пачовського, особливо, що він нас про се запевнив в усіх своїх творах, навіть любовних. За те не має видно душа п. Пачовського иншої цінної прикмети, а саме скромности. Бо коли з одної сторони поставимо Директорію, Державний Секретаріят і Начальну Команду, а з другої п. В. Пачовського, то стане ясно, що тут стоять проти себе дві величини далеко неоднакової громадянської міри. Та поза скромністю у виступі п. В. Пачовського є ще инша сторона, а саме: "Стрілець" є "часопис для українського війська". Переговори з Антантою у Львові велися з рішення нашої найвищої військової власти. В тім самім числі "Стрільця" поміщена розмова з Головним Отаманом Петлюрою, з якої видко, як належить Петлюрі на порозумінню з Антантою. І в тій самій часописи для українського війська, в тім самім числі говориться, що ті, що рішили вести перетвори з Антантою у Львові, отже Директорія, Головний Отаман, Державний Секретаріят, Начальна Команда "не мають національної гордости в душі". Тут уже "каша" — замість провідної політичної думки — в самім редаґованню ґазети. Попри національну гордість в душі не завадивби також політичний розум у голові.

Маґістрат міста Станиславова має на продаж по 10.000 кґ. вугля деревного (з дерева букового) тижднево по ціні 1 К. 25 с. за 1 кґ. Маючі охоту купна зволять внести оферти заосмотрені в вадіюм в квоті 1000 К. найдальше до дня 10. марта 1919 в бюрі топлива Маґістрату (ІІ. пов. двері ч. 28). Кавция, яку по затвердженню оферти належить зложити, виносить 10.000 К. Відбір вугля що тиждня. Вуголь можна оглядати в міській ґазівні. Ціна купна платна при відборі вугля. Близших пояснень уділяє управа ґазівні і бюро палива Маґістрату. Маґістрат міста Станиславова. Д-р Німгін.

Голос і воля Лемківщини. Народ Лемківщини щиро бажає зєдинитися з Великою Україною, а це своє бажання висказав на 2-тисячнім народнім вічу в Гладишові пов. Горлиці дня 16. XI. 1918. устами відпоручників всіх українських громад — повітів Сянч, Горлиці, Грибів, Ясло і Кросно як також громад із Закарпаття. Енерґічно протестують Лемки проти затій "Карпато-русскої Ради", зложеної з самих каноніків пряшівської капітули, як о. Іриней Хапат, о. д-р Йосиф Войтович, о. д-р Симеон Смандрай, о. д-р Николай Руснак, о. Іван Коротнокий, о. Іван Кізак, а во главі з д-р Николаєм Бескидом — самих ряних, зажертих мадяронів і їх прихвостнів галицьких кацапів, що заявили в своїм імени, а не в імени Лемківського українського народа — прилучити нас до Чехо-словацької держави, щоби тим способом створити "противо вєс" словацькому стремлінню до відсепарованняся від Чехів, а тим самим, щоби колись ізза плечей побивати український народ і витворювати заколот в українській державі.

Як тяжким для закарпатських Руснаків був мадярський гнет, як для Лемків ненависним є польське ярмо, так небажаною є для сего народа і сполука з Чехо-Словаками. Серцем і душею є Лемки звернені до великого Українського народа і до його Влади.

Карпато-русскі мадярони і галицькі русофіли не мають права промовляти в імени Лемківщини і в імени Руснаків за Карпатами — Мадяронам і русофілам-зрадникам все одно, кому продати за наживу лемківський український народ — чи Мадярам, чи Чехо-Словакам, чи вкінці й зненавидженим Ляхам. Мимо знущань і вивожування української інтеліґенції тай війтів Лемківщини до бараків до Домбя, Лемки держаться як мур, не піддаючись ніяк брутальній польській владі і нетерпеливо ждуть визволення з ляцької неволі.

Великий Український народе! Не дай нам нещасним, відрізаним від світа, Лемкам як і Руснакам споза Карпат загинути в ляцькій неволі. Ми держимось кріпко і видержимо нові Талєргофи тай Ґраци. Ми ждемо скорого визволення. Ми тішимось воскресенням Великої України і грімко кличемо "Нехай живе й процвітає велика Українська Народна Република." Тимко Перейма уповновласнений делєґат Лемківщини.

Република