◦ ◦ ◦ ◦

В останній хвилі довідуємося: Делєґація Державного Секретаріяту, вислана до Львова для переговорів з польською воюючою стороною, вернула сегодня до Станиславова. Услівя розєму, поставлені комісією Антанти, були того рода, що делєґація не приняла їх і Начальна Команда виповіла завішення оружжя.

Сталі ціни, які обовязують в Західній Области Укр. Народ. Републики, на слідуючі товари: бараболя К 35; жито К 230; пшениця К 250; ячмінь К 230; овес К 250; гречка К 200; кукуруза К 200; просо К 200; горох К 250; фасоля К 250 від одного метричного сотнара. Ціни сі обовязують з днем їх оголошення. Начальник Харчового Уряду: Д-р Ваньо.

Нові видання. Український Голос. Політично-економічний орґан Перемиської України виходить що тижня в Перемишлі. Видає і за редакцію відповідає Дмитро Ґреґолинський. Перше число вийшло 2. лютого.

Народ. Радикальна політична часопись. Видає Головна Управа Української Радикальної Партії. Виходить у Станиславові під ред. Миколи Балицького. Перше число вийшло 20. лютого.

Новий Секретар В. Спр. Новий Секретар Військових Справ полковник Курманович се оден з нечисленних висших офіцирів б. австрійської армії, який все і всюди виступав як Українець і то в часах найбільшої нагінки і переслідувань українства. Людина військово високо образована — абсольвент воєнної школи і всяких спеціяльних військових курсів — вже в передвоєнних часах як капітан був приділений до ґенерального штабу. Війна захопила його в Росії, де вислано його для студій над російською військовістю. Обїхав европейську й азійську Росію, довший час пробував на Україні, де приглянувся блище відносинам і людям. В австрійській армії брав участь в боротьбах на буковинськім фронті, від 1916 р. був на італійськім фронті. Там визначився в боях на Vodil Vrh-y a особливо на скелистім Керні. Італійці підземним тунелем хотіли висадити в повітря Керн і сим робом відсунути австрійську лінію від горішньої Сочі. Та два українські баталіони (IV/30 і IV/80) по вказівкам полк. Курмановича без впину день і ніч копали протитунель, натрафили на італійський підкоп і винесли з нього 4.000 kg екразіту. В 12. італійській офензиві полк. Курманович мав відтинок на лінії Керн—Тольмін, де відбувався головний пробій ворожих ліній. Його пляни наступу знайшли повне одобрення вищої команди і вповні здійснилися.

Полковник тішився великим довірям і привязанням як офіцирів так мужви. Рішучий і строгий в повненню обовязків, приступний і ніжний в поведенню був люблений і поважаний в офіцирськім корпусі, — всі цінили його військове знання і досвід. Прямо обожала його мужва, бо полковник все брав її в оборону перед кривдою і знущаннями. Були випадки, що скривджений жовнір, не придержуючися службової дороги, ішов просто на скаргу до полк. Курмановича. Бо й розмовитися з простим жовніром умів полковник. Мужик чув з уст вищого офіцера рідну мову і уважав його за свого чоловіка.

В українсько-польській війні довелося полковникови знов мати команду над сими полками, серед яких імя його було так відоме і популярне. В воєнних звідомленнях часто стрічаємо імя Курмановича, що як командант золочівських і сокальських частин побивав ворога.

Покликаний на преважне становище Секретаря В. С. ужиє полковник свого знання й енерґії до орґанізації і зивіновання нашої Армії. В. П.

Република