◦ ◦ ◦ ◦

Переговори з місією Антанти. УПБ. Станиславів, 28. лютого. Урядово звідомляють:

Ві второк, 25. с. м. розпочалися у Львові конференції делєґації Державного Секретаріяту з місією Антанти. Дальші конференції велися через цілу середу, 26. с. м. В четвер 27. с. м. делєґація Державного Секретаріяту і місія Антанти прибули до Ходорова, де місія Антанти відбула конференцію з Гол. Отаманом Петлюрою, а також з Президентом Української Національної Ради Д-ром Петрушевичем і Президентом Державного Секретаріяту Д-ром Голубовичем. Вечером місія Антанти і делєґація Державного Секретаріяту відїхала знов до Львова, де нині відбуваються дальші конференції.

На бажання місії Антанти відбулася в середу, 26. с. м. вечером також одна конференція між делєґацією Державного Секретаріяту і делєґацією польського правительства. Місія Антанти складається з представників Анґлії, Франції, Зєдинених Держав й Італії.

В склад делєґації Держ. Секретаріяту входять: Держ. Секр. О. Бурачинський, д-р Ст. Витвицький, д-р Мих. Лозинський, д-р Волод. Охримович, Володимир Темницький, о. Ф. Бонн, полк. Ґужковський, полк. Слюсарчук, полк. Фідлєр і отаман Рожанковський. Головою делєґації є д-р Охримович.

На дотеперішних конференціях місія Антанти головно інформувалася дуже докладно про внутрішнє положення в нашій державі і міжнародне становище нашого правительства. На нинішній конференції має місія представити своє становище в ціли тимчасового полагодження польсько-українського конфлікту. Наша делєґація обстоює прінціпіяльно лінію Сяну. Коли предложення місії не буде для нас вдоволяюче, перемиря буде негайно виповіджене.

Д-р Михайло Лозинський, член У.Н.Р. і редактор "Діла", який з причини недуги був остав у Львові, приїхав нині до Станиславова. Д-р Лозинський мав бути інтернований польськими властями, які одначе не могли його знайти. Тепер як член делєґації Державного Секретаріяту для переговорів з місією Антанти одержав він змогу під охороною міжнародного права виїхати зі Львова.

Страшні числа. Мадярська часопись "Deli Hirlap" подає, що в часі чотиролітної війни засудили австро-угорські власти 11.400 людей на смерть, крім тих осіб, яких страчено без ніякого суду. Справді, страшні числа! А великий процент страчених випадає на наш народ, бо австрійські пласти без розбору, на право й ліво, вішали українських селян, робітників і інтеліґенцію підозрілих о москвофільство. А кілько то українського населення мучилося по ріжних арештах і по Талєргофах?! Вистарчав перший ліпший донос жандарма або панського лизуна, щоби український селянин чи сурдутовець повиснув на шибениці, або, що найменше, поїхав до Талєргофу!

Република