Станиславів, 25. лютого 1919.
В городі нашому гостить Голова Директорії й Головний Отаман Українських Републиканських Військ — С. Петлюра.
Хто такий Петлюра поза офіціяльним своїм становищем, говорити українському громадянству злишнє. Як широка й довга українська земля, імя се на устах у кожного. І не тільки на устах громадян Українців. Знають його аж надто добре також вороги У.Н.Р. І не тільки на Україні імя Петлюри відоме всім і кожному з окрема. Знають його також далеко поза межами У.Н.Р., всюди там, де як небудь цікавляться Україною. Бо Петлюра — се нині вже символ України, се символ українського національно-політичного визволення, символ творчої праці для української державности.
Загостив Голова Директорії й Головний Отаман до тимчасової столиці Західньої Области У.Н.Р. у дуже поважну для цілого українського народа хвилю, згадатиб тільки, що Україна зі всіх сторін заатакована історичними своїми ворогами, що саме тепер важиться доля України як самостійної державної одиниці, щоби зрозуміти, як слід, незвичайно велику відповідальність того, хто у сю високо історичну хвилю стоїть при українській кермі. І ціль приїзду Петлюри до осідку правительства З.О.У.Н.Р. — безпосередна виміна думок власне про питання, які ставить нинішнє положення України. Отже передовсім — оборона Рідного Краю, виставлення одностайного фронту проти ворогів У.Н.Р. А дальше: рішення всіх инших першорядної ваги питань, які під сю хвилю мусять бути вирішені — в першій мірі питання відносин У.Н.Р. до Антанти. Які рішення западуть підчас отсеї безпосередної виміни думок, говорити про се наперед, розуміється, годі. Зазначимо тільки, що й без того загально відомо, що Голова Директорії бажає як найтіснійшого порозуміння, воєнного і політичного, з державами Антанти.
Розуміється само собою, що приїзд Голови Директорії й Головного Отамана до Західньої Области У.Н.Р. закріпить ще більше ті тісні й сердечні звязки між Великою Україною й нашою Областю, які мали місце вже й до тепер й припечатанням яких була недавна однодушна історична ухвала Української Національної Ради про вічну злуку Західньо-Української Народньої Републики з Великою Україною.
Після довгих століть неволі і розлуки Західня Україна гостить отсе нині в себе Голову Суверенної Влади Зєдиненої України. Радіючи сьому невимовно, ми і вітаємо Його й бажаємо Йому в Його замислах повного успіху.
Република
26.02.1919