◦ ◦ ◦ ◦

У. Н. Р. Засідання дня 13. лютого. На сьогоднішнім засіданню подав президент до відома Ради, що Держ. Секретарі Вітовський і Цегельський подались до димісії, підносячи великі заслуги Д.С. Вітовського. На місце Вітовського іменовано Держ. Секретарем військових справ полк. Курмановича. Місце дра Цегельського покищо необсаджене. Дискусію над проєктом закона про основи шкільництва перервано — і уряджено тайне засідання. Після сього закон сей ухвалено в 2 і 3 читанню. Чергове плєнарне засідання завтра о год. 11 рано.

Війна за визволення Західньої України. (УПБ) Офіціяльне повідомлення Українського Ґенерального Штабу з дня 12. лютого 1919.

На захід від Львова: У районі Вороців і Карачинів ми розбили сотню Поляків, які наступали від Рудна. Поляки понесли страти.

На північ від Львова: Від перто наступ ворога на Брукенталь (коло Хлівчан).

На південь від Львова: Наступ Поляків на Добанівський фільварок (коло Ставчан) відперто. Начальник штабу гал. армії полковник Мишковський.

"Українське повстання". УПБ. Будапешт, 10. лютого. "Pester Lloyd" повідомляє: Дня 5. лютого українське населення Черновець пробувало підняти повстання проти румунського панування, яке одначе Румуни в зародку задавили. Провідників руху, в тому визначних осіб українського політичного життя — і так б. посла й члена Краєвого Виділу Е. Пігуляка, дра Дрогомирецького, дра Залозецького й ин. — арештовано. Румуни перевели опісля ряд ревізій по домах, між ин. в філії Анґльо-Банку й у його директора радника краєвого суду дра Давіда, ґенерала Ф. Ангауха й директора Гіпотечного Банку Ст. Бурштина. В Чернівцях проголошено стан облоги.

(Як бачимо, щоби оправдати своє дике поступовання супроти Українців на Буковині, Румуни "відкрили" в Чернівцях "українське повстання" і поспішили повідомити про своє "відкриття" світ. — Ред.).

Українська Вища Церковна Рада. Київська "Трибуна" повідомляє: Директорія затвердила Вищу Церковну Раду автокефальної Української Церкви в такім складі: архієпископ катеринославський Аґапіт, протоєрей Василь Линковський, сьвященик Михайло Крамаренко, від військового духовництва о. Матіюк і діякон Олександер Дурдуковський.

Вибори в б. західній Галичині. Підчас виборів до польського сойму побідниками вийшли соціяльні демократи. В Кракові вийшло 4 соц. дем. (Дашинський, Бобровський, Клєменсєвич і Місьолек), один сіоніст і 3 з народового бльоку. По инших повітах найбільш голосів впало на соціял-демократичних кандидатів. Кандидат ендеції Стронський перепав, за те вийшов ославлений Ґрабський. Замітне, що — після краківських донесень у Варшаві побідили ендеки. Там мали вони вибрати 10 послів, Жиди 3 і соц. демократи 3.

Траґедія племінника Т. Шевченка. Близький племінник поета Андрій Осипович Шевченко опинився в теперішню хвилю в скрутному положенню. 80-літному старикови довелось покинути рідне гніздо. (Кирилівку). А.О. Шевченко починаючи з 1905 р., коли арештовано його старшого сина Митрофана, пережив цілу низку нещасть. Найперше померла йому жінка, схвильована арештом Митрофана. Самогож Митрофана засуджено на 5 літ тюрми. В р. 1913 Митрофана випущено з тюрми, та в коротці знова приарештовано за аґітацію серед війська. Після вибуху революції Митрофан вернув домів. Одначе тепер скоїлось лихо з молодшим сином Андрієм Лєонтієм. Коли Німці налляли селянам за богато сала за обшивку, вибухло проти них в богатьох повітах повстання. В одному з таких повстань взяв участь Леонтій. На Звенигородщині Німці повстаннє придавили. Підчас повстання згорів хутір Андрія, а всьо майно розграблено. Митрофан втік, а Леонтія арештували Німці. В недовзі вдалось йому втечи. Коли скинено гетьмана, вернулась рідня на руїну свойого дорібку, щоби вкінці відпочити. Та нове горе звалилось на старика Андрія: згинув молодший син.

Република