Львів, 2 падолиста 1918.
В історії революційних актів не знайдеться мабуть багато так справно й культурно переведених занять більших міст, як було заняттє Львова, доконане вчера українськими війсками. Справність українських офіцерів під проводом отамана Вітовського та українських вояків була така велика, що чужі офіцери висказуються про це з найбільшим признаннєм.
Не від тепер устійнена думка, що невільники, які прийшли до власти, виконують її дуже жорстoкo. Фактом є, що український нарід жив тут від півтисячеліття в тяжкій польській неволі. Якже пояснити цей факт, що той неволений нарід так культурно взяв власть у свої руки?
Річ ясна, що в нім мимо всего рішали глибоко вкорінені почування, що він являється правним хозяїном, господарем сеї землі, який почувається до обовязку дбати відразу про лад і порядок скрізь, де приходить до власти.
Не як невольники, а як справдішні пани сього краю поступали вчера українські полки у Львові. Всі крамниці особливож крами з поживою, наказано відчинити так, що всего мож було дістати (хоч ціни, розуміється, підскочили). Ні одній польській ґазеті не закрито льокалю й не заборонено виходити, хоч ненависний дух, який з них віє, загально відомий. Словом — наші сили поводились так, як поводиться господар землі, певний її посідання в будучині.
Чи так повелибся були Поляки, якби вони були обсадили Львів?
Що більше: Українська Національна Рада на вчерашнім засіданню не приняла предложення, щоб інтернувати визначних польських діячів як закладників.
Не хочемо висказувати своєї думки про це, чи це поведення Українських Властий супроти противника, з яким маємо до діла, відповідає потребам хвилі та чи воно просто не надто осмілює його. Про це рішить будучина. Впрочім правдою є, що в ціпких руках українського селянства в краю знайдеться велика скількість польських закладників.
Справність українських війскових і цивільних властей та їх орґанізаційний змисл такий великий, що вже нині, в 24 години по доконанню заняття столиці, пущено в рух майже всі уряди, виплачується платні всім урядникам, трамваї їздять, телєфони функціонують, дбається про скоре заапровізування міста в поживу.
В тім останнім важнім завданню ставить нам перешкоди польський маґістрат, щоб евентуальне одіюм незаосмотрення на час міста в поживу звалити на українські власти. Це треба вже тепер пришпилити, щоб населеннє Львова знало, хто винен. Річ в тім, що маґістрат ставить просто неможливі услівя, про які соромно писати, инакше грозить пасивною резистенцією всіх апровізаційних урядників. В інтересі населення столиці, між яким є також 50.000 Українців, ідуть наші власти на уступки.
Можемо дійсно гордитися тим, що в місті мимо оповіщеного стану облоги привернули ми майже нормальний рух. Якби не сильні патрулі, що пішки й на автомобілях кружляють по вулицях і площах столиці, малобся вражіннє, що живемо тут як у мирних часах. Коротко кажучи, ми блискучо зложили іспит з нашої зрілости до правління.
Супроти того такту й почуття відвічальности за лад і порядок по нашій стороні ярко відбиває опяніла від злоби частина противних нам кругів, яка дуже хотілаб як найдовше піддержати неспокій, щоб мати бодай ілюзію, що столиця краю ще не зовсім в українських руках... Їм має завдячити людність столиці ту стрілянину, яка в ночі не дає спати, на кількох дальших вулицях а саме Садівничій, Потоцького, Польній.
Українському і всему спокійному населенню столиці звертаємо увагу на це, щоб вечером по означеній Командою годині не виходило з домів. Бо лагідність українського війска може вкінці урвати ся супроти вибігаючих з домів ворохобників. А цивільному населенню зовсім непотрібно поносити жертви за збитки нерозважних молодиків.
З години на годину вичікується тут прибуття У. С. С. і кількох инших полків. Тоді скінчаться ті збитки навіть при найдальших домах найдальших улиць Львова.
[Діло, 3 падолиста 1918]
02.11.1918