Українська Національна Рада.

Львів, 2. падолиста 1918 р.

Українська Національна Рада радить в перманенції. Всі члени Ради працюють згідно, пoстанови западають одноголосно. Українська соціяльно-демократична партія вислала до Ради своїх представників. З їх лона вибрано заступником голови д-ра Льва Ганкевича.

По пол. У. Н. Рада перенеслася з "Народного Дому" до Ставропіґійского Інституту.

Дня 1. с. м. о год. 5. продовжується зaсідання. Заки приступимо до денного порядку, зголошується до У. Н. Ради депутація бувшого Краєвого Виділу під проводом бувшого краєвого маршала Нєзабітовського. Депутацію приймає в присутности повної Ради заст. голови Іван Кивелюк. Провідник депутації Нєзабітовський заявляє: Нашим обовязком після того, що сталося, було тут прийти, щоби з У. Н. Радою дійти до порозуміння, щоб наладити відносини між yкpaїнською більшістю і польською меншістю. Серед пануючої атмосфери назбіралося богато пального матеріялу, може прийти до розливу крови, а це було би великим нещастєм для "краю". Ось чому бажають вони зовсім щиро говорити про наладнання відносин.

Заступник голови Іван Кивелюк відповів: Нашим бажаннєм є вдержати цілковитий лад і порядок. Те, що сталося, було випливом волі Українського народу, котрий згідно з високими і великими прінціпами цілого світу самоозначується на своїй національно-етноґрафічній території. Не будемо спорити. Те, що вам, панове Поляки, належиться, те саме є й нашим правом. В поході до еманципації нашої нації з чужинецького ярма ми виконали право самоозначення по лінії Вільзоновських засад, цісарського маніфесту, а головно волі нашого народу, cпoконвічного господаря і власника цеї землі. Всі народи бувшої Австро-Угорщини творять свої національні держави: безсумнівно польські области мають з'єдинитися із своїм матірним пнем, ми теж не хочемо бути паріями. Дорога до порозуміння стоїть отвором, одначе під одною засадничою умовою, а саме, що ви, панове, щиро і справедливо признаєте суверенність проголошеної 19. жовтня Української Держави на етноґрафічних українських областях Австро-Угорщини. Та заки це буде можливе, мусить бути збережений лад і спокій. Як вам відомо, війска У. Н. Ради закріпили волю українського народу в столиці. Вашим першим обовязком є здержати ворожі виступи горячих голов проти війск Ради. Саме тепер від вулиць Городецької і Сапіги наступають польські лєґонери з оружєм в руках, непокоячи відділи Ради. Вплиніть на них в напрямі здержання ворожих виступів, а тоді до порозуміння що-до повного збереження ладу, вдержання нормального життя та забезпечення повноти прав всіх національних меншостей прийде.

Ред. д-р Михайло Лозинський: Прав горожан польської народности ми не заперечуємо. Ті права хочемо забезпечити. Передумова наладнання добрих відносин є вдоволяюча відповідь на запит: Чи, панове, признаєте право самоозначення українського народу на українських областях бувшої Австро-Угорщини та чи Східна Галичина по Сян з Лемківщиною є тією територією, на котрій нашому народови прислугує повне право самоозначення? Кажете, що буде розлив крови. Безперечно. Але безперечним є й те, що події нинішньої доби ви завинили. Дня 19. жовтня проголошено українську державність на областях бувшої Австро-Угорщини і візвано всі національні меншости, а головно Поляків і Жидів, вислати своїх представників до У. Н. Ради. Поляки сього не зробили. Навпаки, тиждень пізніше створили Польську Ліквідаційну Комісію в Кракові, котру постановлено на 2. падолиста перенести до Львова, розтягаючи її власть на цілий бувший "край". Та комісія негайно приписує собі повноту власти, іменує урядників, видає зарядження, які нехтують право нашої нації. Ми мусіли відкликатися до наших селян, що носять зброю і мундури, станути на оборону рідної землі. — Може бути, що поллється кров, але та кров спаде на вас. І від того, що кров поллється, ви не виграєте. Правда, ви у Львові маєте більшість, ви можете нам навіть зробити деякі шкоди, але ви мусите тямити, то Львів це-ж остров серед українського моря котре кождої хвилі може вийти із своїх берегів і бурунами вдарити на польські двори, плєбанії, польських урядників, всіх плянтаторів і дотеперішніх гнобителів. Мусите над тим роздумати. До порозуміння, себ-то признання повноти прав горожанина польської народности в українській державі — ми готові, одначе cоndіtio sina qua non, передумовою порозуміння являється признання з вашої сторони української державности. Сьогодня ми переняли власть в столиці і краю зовсім лєґально, спираючись на принятих цілим світом засадах Вільзона і на маніфесті монарха розпадаючоїся Австрії.

Член бувшого краєвого Виділу д-р Домбський: Мушу щиро признати, що поступовання вашої влади до тепер було вповні поправне, що лад збережено, що ніяких виступів проти членів польської нації не було. Ми прийшли тут вправді самочинно, без ніяких мандатів, але все ж таки ми є Поляками і когось репрезентуємо. Скоро приїдуть польські посли, тоді буде вже законна репрезентація. Поки-що пропонуємо вам створити за взаїмним порозумінням такі умови, щоби йшло нормальне життя, щоби не допустити до вибуху нагромадженого пального матеріялу. Тому нехай делєґація Ради з одної сторони, а краєвий Виділ і заступники управи міста з другої зійдуться на нараду з цілю порозуміння.

Заст. голови Ради д-р Лев Ганкевич: Державна суверенність на цій території належить українському народови. Всі права національних меншостей мусить бути як слід забезпечені, і в тім напрямі маєте повне право ставити свої домагання. Українська соціяльна демократія ніколи не руководилася національною нетерпимістю і її представники вступили до Ради тільки під умовою повного забезпечення прав меншостей. Розуміється, status quo ante належить до історії. Всі важні справи, всі питання про основний перестрій рішить український національний сойм, вибраний на основі загального, рівного, безпосередного, тайного і пропорціонального права вибору.

Член Ради д-р Вол. Охрімович: Українці поводились вповні льояльно супроти Поляків. Ми запросили вас до участи в У. Н. Раді, одначе нас з'іґноровано. Треба зберегти лад, треба уникнути розливу крови, ми не хочемо входити в нове життя обризкані кровю братнього народу, але дальшій розвій подій не залежить від нас, лиш від вас. Хочемо оминути розливу крови, але чи й ви змагаєте до цього. Як що так, то просимо вас 1) негайно видати успокоюючу відозву до польського населення, а відтак 2) виделєґувати своїх представників як членів У. Н. Ради.

Після того д-р Домбскі заявляє, що відозва є приготована і як найскорше буде видана. Відтак порішено, що нині (в суботу) о год. 10 рано зберуться члени Краєвого Виділу і представники управи міста Львова та делєґація Ради задля порозуміння з метою наладити нормальне життя.

Депутація опустила салю засідань. Після того приступлено до звітів.

Д-р Степан Федак реферує про наради з представниками міської управи. А саме д-р Стеслович в імени міської управи ставить такі домагання: а) увільнити маґістрат від війскової обсади та усунути машинові кріси, б) дозволити на свобідний доступ до бюр маґістрату всім урядникам і публиці, в) дозволити на уживання внутрішного телєфону, г) о скільки можливо дозволити на функціонування міського трамваю, 5) дозволити на зібрання міської ради і д) зняти з ратушевої вежі українську хоругов. По довгій дискусії з огляду на конечність фунґування міських апровізаційних бюр У. Н. Рада прийшла до такого рішення: Рада змагає до наладнання нормального життя і тому не буде нічому опиратися, що могло би бути перешкодою для такого наладнання.

З хвилею обняття міста і посідання військова влада Ради умістила на ратушевій вежі державну синьо-жовту хоругов для засвідчення нового стану річей. То сталося. Тепер з міського уряду — як недержавного — може бути знята державна хoрyгов, а на її місце може прийти міська або ніяка. Телєфон може фунґувати, скликанню Ради в разі потреби не стоїть ніщо на пepепоні, рух трамваїв поки-що мусить бути здержаний. Найбільше сумнівів спричинює вільний доступ усім (урядникам і публиці) до маґістрату. Уступку під сим зглядом зроблено залежно від постанови військової влади.

Саме тоді являється на засіданню Ради отаман військ Ради Дмитро Вітовський. Запитаний о думку заявляє, що поки що військові згляди не дозволяють на нічний необмежений рух в маґістраті. Дуже можливо, що вже найблизші хвилі змінять так положення, що влада У. Н. Р. буде вповні й безсумнівно закріплена, а тоді війскова команда знесе стан сепарації і опорожненя маґістрату. Військова влада бажає головно, щоби пущено в рух апровізаційний уряд та щоби населення столиці не було виставлене на діймаючі недостатки. Отсе становище Ради й військової влади порішено Українському Харчовому Урядови подати до відома представників міста.

Іменований Радою тимчасовий директор поліції д-р Степан Баран здає звіт із свого урядовання. Він перебрав уряд від бувшого дир. поліції Райнлєндєра і увів в урядованая тимчасово надкомісаря Смулку і радника поліції Соханського. Крім того, урадує іще ком. др. Ґардецький, ком. Скринарж і ще кількох осіб. Жовнірів поліційних є до 600. Рада приймає звіт до відома.

Член Ради д-р Сидір Голубович здає звіт про перебрання від бувшого намісника урядовання. А саме новоіменований Радою начальник української частини краю д-р Кость Левицький (до часу сформування виконуючих орґанів державної влади) в присутности д-ра Голубовича і д-ра Цегельського передав тимчасову управу намісництвом за згодою бувшого намісника ґр. Гуйна віцепрез. намісництва Децикевичеви.

О год. 9 вечером засідання перервано до слідуючого дня рано.

Нинішне засідання розпочалося о год. 8 рано. До год. 10-ої полагоджено такі справи: Австрійському війсковому командантови пільному маршалу Пфефферови постановлено полишити владу над відділами чужонаціональними на теріторії Української Держави з тим, що ті відділи мається як найскорше ліквідувати, а як довго вони є, мають оберігати лад в державі. Всі инші війска, т. є війска з території Укр. Держави стоять під приказами наказного отамана У. Н. Р.

До нарад з представниками бувшого Кр. Виділу і представників міста делєґовано: през. д-ра Костя Левицького, д-ра Вол. Охримовича, д-ра Мих. Лозинського, д-ра Сид. Голубовича, радн. Олекс. Барвінського і д-ра Льва Ганкевича. Опісля Рада полагодила деякі персональні справи, а саме звільнено тимчасово від виконування урядових обовязків: директора почт і телєґрафів Шіфнера, начальника дир. скарбу Буґна, нач. прокураторії Маліну, а на їх місце назначено тимчасово: Івана Поповича (для почти), Богдана Булика і Михайла Русина (для дирекції скарбу) і Юліяна Калужницького (для держ. прокураторії). Комісарями Ради назначено: 1) для філії Австро-угорського банку у Львові Мирона Гаврисевича, для Краєвого Банку д-ра Степана Федака, для Краєвого Уряду відбудови Антона Гладишовського, для Галицького воєнного заведення кредитового д-ра Юлія Савчака.

О год. 10-тій делєґація Ради удалася на засідання до бувшого Кр. Виділу.

[Діло, 03 падолиста 1918]