Українське молодіже! Український Народе!
Oтce вперве від 587 літ ляцької кормиги над галицькою волостю соборної єдиної України відітхнув свобідно кождий Українець. Кожда українська дитина вперве почулася свобідною від гнeтy...
На ратушевій вежі столиці князя Льва повівають українські синьо-жовті прапори. Всі державні будинки обсаджені. Власть в українських руках.
З усіх сторін нехай посуваються в напрямі на Львів українські війска. З наддніпрянської України вже їде поміч. У. С. С. в дорозі сюди! Супроти того взиваємо всі українські місцевости, де ще досі не могли прибути післанці Укр. Війскової Ґенеральної Команди, щоби скрізь усували польські власти, розоружували чужі війска й брали польських закладників та вивозили їх до таборів українських війск.
Безумовний послух Українській Війсковій Ґенеральній Команді як орґанови Української Національної Ради, що становить українське правительство — винен кождий член української держави.
Братя! Памятайте, що важкий над вираз був гнет Польщі і бувби це важчий, якби Польща захопила власть! Нехай ніхто з наших членів не забуває, що боремося за справедливу справу нaшoгo народа, якому належиться власть на його споконвічній землі! Нехай кожний син України тямить, що міг погибнути за чужу справу і на чужім фронті.
Тисячі разів заглядали ви, Українці, смерти — за чужу справу, скажіть собі, як оден: А тепер заглянемо їй в очі за свою справедливу справу, за справу дітей наших, і далеких поколінь!
До братів селян звертаємося з окремим словом:
Орґанізуйтеся всі, уоружуйтеся чим можете, як не маєте пального оружя, то в сокири й коси та займайте міста і ставайте під прикази українських команд в найбільшім послусі. Харч беріть з собою.
Крім того готуйте склади харчів, щоб їх на даний знак привезти на продаж до столиці та инших міст. Нехай українське селянство памятає, що в містах живе також українське населення та що українська власть має обовязок забезпечити від голоду також спокійну людність національних меншостей.
З особливим притиском взиваємо все українське населення, щоб не допустило до ніяких погромів ні рабунків над жидівським народом.
Коли все те буде виконане, коли завзятіє й витревалість проявимо на кождім кроці, тоді вдержимо власть у своїх руках і заведемо справедливий лад на своїй землі.
[Діло, 02 падолиста 1918]
01.10.1918