Дня 30, жовтня с. р. помер у Відні на клініці український письменник, ґімназійний професор Орест Авдикович в сорок другім році життя.
Орест Авдикович походить з священичої родини. Родився і виріс на подільськім селі. Коли Орест виріс з діточих літ, батько Його о. Лев пересилився над Дністер. Це рішило про напрям літературної діяльности Ореста Авдиковича. Скажім власними Його словами "біла душа мого народу — ота, що утворила наші славні, сумні пісні, що годувала довгі століття наше невміруще мужицтво й не дала йому винародовитися" — отся біла душа українського народу довела до того, шо Орест серед москвофільської родини став Українцем, що недолю нашого селянства відчув як власний біль, шо будучність українського народу стала журою його життя. Орест Авдикович ішов через життя задуманий і засумований і його твори носять на собі задуму та якийсь мелянхолійний сум.
Серце Ореста горідо любовю до цілого народу й до кождої одиниці з окрема, Його очі не бачили зла, він ніколи на нікого не видавав аасуду. Він кождого розумів і кождому пращав... Тому смерть його викликала серед усіх знайомих щирий жаль.
Орест Авдикович родився 1876 р. в селі Сороках, скалатського повіту. Скінчити академічну ґімназію у Львові, записався на гірничу академію в Леобен. Опісля перенісся на фільософїчний факультет у Львові, по скінченню якого обняв учительську посаду в українській ґімназії в Перемишли, де зіставав аж до свого занедужання в 1916 році. Вже на університеті появилася перша збірка белєтристичних творів Покійного п. з. „Поезія і Проза", за нею пішли: "Нарис одної доби", "Метелики", „Нетлі", „Демон руїни" та „Моя популярність". Сього року вийшла друком в Перемишлі книжочка п. з. „Ой у рідному краю, та на дикому полі", містерія на різдво 1914 р. Крім цього Покійник друкував у перйодичних виданнях белєтристику й наукові розвідки.
06.11.1918