У жовтні — місяці книжки варто призадуматися над тим, які користі приносить книжка для поодинокої людини і для народу.
Скажемо спочатку: яку користь приносить читання книжок чи то часописів, взагалі друкованого слова для окремої людини.
По-перше: читання дає освіту, знання, поширює й поглиблює його. Всі книжки діляться на гарне письменство (чи інакше белетристика) і книжки наукові.
До гарного письменства належать: оповідання, повісті, романи, поезії, драматичні твори, тощо. До наукових це, як усі ми знаємо: історія, природа, ґеоґрафія, книжки з медицини (тобто про лікування людей), ветеринарії (як лікувати тварини), гіґієни (науки про чистоту й забезпечення від захворіння), як виховувати дітей, як вести господарство і багато інших.
Гарне письменство написане так, що його читати легко, приємно. Читання його впливає на наші почуття, нам не байдуже, що там сталося з тим чи іншим героєм повісти. Нехай згадають ті, що самі читали, нераз може дехто плакав, сміявся або сердився. Як при читанні історичних повістей обурювався на ворогів, хвилювався за долю любимих героїв. Отже, читання гарного письменства має передусім виховне значіння. Воно виробляє вдачу, ушляхетнює душу людини, защеплює їй ідеали, цебто прагнення до чогось великого, гарного. Умілий добір книжок того роду може виробити свідому ідейну одиницю, яка сповнюється бажанням принести користь, посвятитися для свого громадянства. Зокрема читання історичних повістей защеплює, плекає любов до батьківщини і бажання жертви для неї.
А крім усього того дає читання гарного письменства розуміння людей, відносин між ними. Нарешті тому, що ті твори написані гарною мовою, якої вживають умисне письменники, то читання того роду творів вчить ще нашої гарної літературної мови.
Зате наукові твори мають завдання вчити. Одні з них дають взагалі знання, чи то: природи, історії, ґеоґрафії, тощо. Їх звемо загально-освітними. Інші знову вчать нас якоїсь умілости, що її ми можемо потім, навчившися, самі прикладати в житті, ось як, напр.: з сільського господарства або як виховувати дітей, плекати немовлят, ходити коло саду, городу, тощо. Ці твори тому звемо фахово-практичними.
I одні і другі приносять величезну користь.
Коли ж підсумувати всі користі взагалі, що їх дає читання книжок, чи то наукових, чи гарного письменства, то треба ще додати, що постійне читання виробляє духові сили людини, розвиває її духові здібності. Людина по довгім читанні стає інша, вона краще орієнтується в житті, її розум стає жвавіший, вона краще розуміє довкілля, людей, світ і стає більше зарадна в житті.
Та не тільки для одиниці книжка дає величезні цінності.
Книжка — література, це найвищий прояв духового життя кожного народу. Там він через одарення великими здібностями людей, письменників, чи поетів виливає все своє життя, всі свої болі, страждання, сподівання, найвищі мрії. Бувають часи в житті народів, от як і нашого, що він не може виявити ніякої діяльности. Коли наш народ був чи то під царським, чи іншим пануванням, він був позбавлений всяких прав, не смів навіть ніде говорити про свою біду, тоді він виливав всю свою душу в письменстві. Одарені Божою ласкою письменники мали загострений зір і бачили, вглядаючися в життя свого народу, більше, ніж звичайна людина. Більше того: поодинокі з них високоодарені, найздібніша, були наділені даром передбачати долю своєї країни. Ось як у нас Шевченко, Франко. Особливо яскраво зазначено пророцтво у Шевченка і справедливо його названо не тільки великим поетом, а й пророком.
Тяжке було життя українського народу під чужою займанщиною; навіть книгу його переслідувано, переслідувано письменників. Не дозволяли голосно говорити перед світом про наші страждання, про наші потреби. Багато письменників переслідувано й немало загинуло на засланні. Але вони не мовчали. Для кожного народу і для нашого рідне письменство — це національні цінності. Він шанує, береже свої книжки, бо вони — відображення його життя. Він їх переховує в часи лихоліття, він з них черпає сили до витривалости, він у них шукає потіхи, підсилює націю на краще майбутнє. Письменство — це гордощі кожного народу; по ньому оцінюють вартість того чи іншого народу.
Рідна земля
24.10.1943