[Статья надіслана.]
Вже в ч. 125 "Дѣла" с. р. сказав автор надісланої статьї: "Як нам поступати?" що проґрама наша не вистарчає, а то зі взгляду на спеціяльну акцію в поодиноких точках проґрами. Сказав то автор при нагодї справ наших церковних, а взглядно становища нашого, щоби утримати ся при обрядї. Що сказав автор при тій точцї, дасть ся се розтягнути безперечно на всї точки нашої проґрами.
Брак такої спеціяльної проґрами даєсь наглядно відчувати що день більше; пізнати се по тих факгах, які що раз більше перед очи нам висувають ся. Хоч би навести з послїдних часів ось такі: Статья руского посла в "Neue freie Presse" і заявленє другого посла руското п. Барвіньского, що та статья не з під єго пера вийшла, — чи-ж се не доказує браку орґанізації. П. К. в "Czas-i" обвинює за полємику виключно п. Романчука і приписує ему "Дѣло", яко орґан єго, — так мов би не було одноцїльного сторонництва народно-руского. То показує, що проґрама наша теперішна не вистарчає, бо в противнім случаю не міг би один посол заявляти во всеуслишаніє, що він нїчого не знає про роботу другого посла з того самого сторонництва, а ще менше посмів би хто обвиняти за політику цїлoгo сторонництва лиш одиницю саму. Ті появи не стоять окремо. Що видимо в сих заявах публичних, стрічаємо аж надто часто в житю нашім буденнім, де люде з того самого сторонництва розходять ся в своїх поглядах: один щось одобряє, другій на пів годить ся, а третій вже цїлком не годить ся.
З того виходить, що проґрама наша, як она тепер єсть, хоч може вистати яко сформулованє наших основ і роботи на грунтї народнім в головних начерках pro foro eхterno, но нїяк pro foro interno, щоби послужити могла за руководство певне в нашій внутрішній роботї, для нашої праси, для наших репрезентацій. Проґрама теперішна єсть впpaвдї виразом сторонництва, але що оперта на загальнім зачерку, то і не може мати такого успіху, як повинна, а противно причиняєсь до того, що цїле сторонництво виглядає мов би розлюзоване, мов би не мало витичених средств доходити до своєї цїли. В тім власне блуд сей кардинальний, що нема простеженої дороги, якою змагало би все до своєї мети, нема того кодексу, після якого судила-б ся чиясь провина, а котрим заставив би ся кождий перед всїми а всї перед кождим. Кождий відчуває, що у нас нема одноцїльности, що не йдем до дїла нашого з свідомостію — а причина сего нїяка инша, як брак спеціяльної при кождій точцї добре сформулованої проґрами.
Брак такої проґрами робить се, що ми самі себе добре не розуміємо, як до мети стреміти, а ще більше, що витикають нам другі, будьто нас не розуміють. Крайна проте пора положити конець такому складови річи і заходить конечна потреба утворити чим скорше уорґанізоване сторонництво, свідоме вповнї своєї цїли і змагаючих до тоїж средств. Витворити таке сторонництво в силї, як сказалось в горі, лише успеціялізована при кождій точцї нашій проґрама на взір, як то вчинив автор надісланої статьї в ч. 125 при точцї церковній. Проґрама така отворить кождому очи, простежить дорогу до громадної акції політичної, вчинить сторонництво одним мужем, йдучим неподїльно в справах загалу, розкине різницю межи лучшим а гіршим Русином, висвободить кождого від шикани і відійме оружє противникам обвиняти одиницю за політику загалу.
Длятого відзиваємо ся, до видїлу "Народної Ради", щоби тойже зволив чим скорше наразї скликати в тій цїли мyжiв довірія, котрі при поодиноких точках заявили би свої постуляти. Ті постуляти були би субстратом для видїлу, він виробив би начерк спеціяльної проґрами, котру предложив би опісля до одобреня загальним зборам. Так одобрена і принята зборами проґрама була би випечатана по наших часописях і в окремих книжочках яко наш кодекс, котрого не годилось би нарушити. Така спеціяльна проґрама улекшила би і прискорила би властиву орґанізацію.
Дѣло
27.07.1893