Автор – доктор біологічних наук, завідувач лабораторії обміну речовин ім. С. Гжицького Інституту біології тварин НААН
Сьогодні – без перебільшення знакова дата в українській і світовій археології! Саме цього дня 47 років тому (21 червня 1971 року) Борис Мозолевський зі своєю експедицією під час розкопок кургану Товста могила знайшов славнозвісний шедевр – Золоту Скіфську Пектораль. Я не історик, щоб писати про значимість цього епохального відкриття, та й мова, власне, не про те.
Думка інша – відповідно до указу №694/2008 від 6 серпня 2008 року колишнього президента В.А. Ющенка в Україні встановлено професійне свято – День археолога, яке відзначається щорічно 15 серпня. Саме ця дата була визначена як продовження радянської традиції вшановувати археологів у честь дня народження російської вченої у цій галузі – Тетяни Пассек (15.08.1903–04.08.1968), доволі неоднозначної персони (Тетяна Пассек очолювала Трипільськоу експедицію 1940–1950-х років. А Віктор Ющенко, якщо пригадуєте, був і, напевно, залишається великим пошановувачем саме трипільської культури, – Z). Згодом 15 серпня стало і неофіційним днем археолога у Росії, яким є донині; ну, а в нас – ви вже знаєте…
Загалом доволі скептично ставлюся до так званих «професійних свят», але все ж – якщо вони у нас є, то повинні відповідати або загальносвітовому календарю (Міжнародний день археології відзначається щороку у третю суботу жовтня), або мати підстави українські. Переконаний, що саме день відкриття Золотої Пекторалі має їх більш ніж достатньо, аби перебрати на себе статус 15 серпня!
Борис Мозолевський і віднайдена ним 21 червня 1971 року у Товстій могилі Золота Скіфська Пектораль
Коли це станеться? Думаю, тоді, коли наші президенти, видаючи свої укази, відчуватимуть у собі відповідальність перед довіреною їм державою, коли наступні слова Бориса Мозолевського будуть їхнім кредо у творенні України: «Я міг би стати жорнами і домною, Лягти в бруківку, звестися мостом…».
Написав ще кілька речень, але викреслив… Краще закінчу процитованим вище віршем Бориса Мозолевського, який був не лише визначним археологом, істориком, а й прекрасним поетом:
ПОЛОВЕЦЬКИЙ ІДОЛ
(Знахідка 1905 року)
Щоб знало межі недолуге бидло
Й сиділо мовчки, підле, на цепу,
Мене на пострах видовбали ідолом
І високо поставили в степу.Я міг би стати жорнами і домною,
Лягти в бруківку, звестися мостом.
Але мені дано стояти догмою
На куцих ніжках з дутим животом.Століттями я глухну тут від грому,
А люди йдуть та йдуть на манівці.
Переді мною хилиться сірома,
Й підступно посміхаються жерці.Мені вже сонце випекло зіниці,
Щоб я не бачив вашої ганьби.
До мене підлітають тільки птиці,
Бо лиш крилаті гідні боротьби.Торкніться вуст німих моїх руками —
Й моє мовчання страх ваш розжене!
Я тільки камінь, грубий сірий камінь —
У барикаду покладіть мене!Із збірки поезій Б. Мозолевського “КОХАННЯ НА ПОЧАТКУ ОСЕНІ” (Київ, “Радянський письменник”, 1985)
Половецькі ідоли, виставлені перед краєзнавчим музеєм у Донецьку
21.06.2018