Українська творча думка відбивається перш за все у книгах. Нові українські книги дають нам можливості аналізи шляху, яким простує українська літературна творчість. Без бібліографічних зіставлень зробити такі важливі висновки не було б жадної спроможности. Тим то й є такою надзвичайно цінною бібліографічна праця, що лише єдина вона може приспіти до витворення суцільного образу літературного поступу народу. Розуміється для цього бібліографія мусить подати не лише кількісне, але й якісне зіставлення книг; така бібліографія цінна, коли є систематична та вичерпуюче повна у своїх описах.
У нас, на великий жаль, ще немає таких бібліографій, як напр. грандіозний Kayser's Vollständiges Bücher-Lexikon з його продовженням "Halbjahrverzeichnis der Neuerscheinungen des Deutschen Buchhandels", які у своїх 63 грубих томах подають загальну німецьку бібліографію від 1760 р. аж до сьогодні. Бракує нам і таких покажчиків, як славнозвісний "Deutsche gesamt Katalog" — 20 фоліових томів якого ознайомлює не тільки з німецькою, але ще й з важливішою чужомовною літературою цілого світу. "Літопис Українського Друку" не обіймав усієї української книжкової продукції та й через політичні мотиви перестав виходити ще р. 1934. Рівнож і офіційні польські та чеські бібліографії не подавали відомостей про абсолютно всі українські видання, що виходили на територіях, які вони обслуговували.
Тимто в українській загальній бібліографії є чимало прогалин, які виповнити не буде так легко. На щастя окремі українські бібліографи не припинили своєї праці ані на найкоротший час. Вони тихо провадять свою муравлину працю, хоч і не можуть сподіватися ані підпертя ширших кол громадянства, яке не має ще потрібного порозуміння щодо важливости бібліографії, ані не можуть рахувати на допомогу покликаних до того українських наукових осередків, де бібліографії ще не уділено належних її прав.
З уваги на те українські бібліографи, все ще лише самотужки складають свої книжечки, роками призбирюють з дня на день потрібні матеріяли та невтомно опрацьовують їх, щоб на віки збудувати достойний памятник нашого друкарського надбання. Ні, не є то "марудна" праця, як то поширено її називати у нашого громадянства. Є то праця творча, надзвичайно важлива й заслужена. Є щось іншого, що вона потребує значно більшої снаги у призбіранню дрібного матеріялу, що лише уже оформлений систематично та за найдоклад нішим описом кожної окремої позиції покажчика, має свою рацію й подає потрібні важливі висліди.
Вага кожного бібліографічного покажчика через те не лише в тому, що він ознайомлює зі значним числом праць, які в метушні щоденних турбот легко могли би бути забуті. Ще більша вага бібліографії в тому, що вона подає документальні докази про повсякчасні здобутки національного друку, а тим самим і національної культури.
Петро Зленко.
