На черговім засїданю Народного Комітету в суботу 13. с. м. голова д-р Кость Левицький здав звіт з послїдних двох нарад Української Парляментарної Репрезентації з правительством.
Перша нарада відбула ся дня 4. с. м. з президентом мінїстрів д-ром Зайдлєром; з иншої сторони взяли участь: д-р Петрушевич, д-р Кocть Левицький, д-р Евген Левицький, д-р Лагодинський і д-р Цегельський. Д-р Зайдлєр заявив, що хотїв би зєднати Українську Парляментарну репрезентацію для сталої правительственної більшости і запитав, які жаданя до правительства мала би українська репрезентація. Наші відпоручники поставили точний спис наших найпильнїйших домагань в области державної адмінїстрації, господарської відбудови східної Галичини і opґaнїзації господарських воєнних урядів, в справі основаня українського унїверситету у Львові і в справі заяви з найвисшого місця, що українські землї не будуть в нїякій формі прилучені до польської держави. Всї наші жаданя були можливі до безпроволочного зреалїзованя дорогою відповідних заряджень.
На се заявив д-р Зайдлєр, що він сам відносить ся прихильно до українського народу, чого доказом іменованє д-ра Горбачевського мінїстром, а що до наших домагань, то на разї годї йому їх сповнити, впрочім він над ними застановить ся і возьме їх на референдум.
В дальшім ходї наради ми закидували правительству, що воно в часї війни не сповнило нїяких, навіть найменших наших домагань мимо патріотизму і величезних жертв українського народу для австрійської держави, що іменованє д-ра Горбачевського, як правительство так часто підносить як уступку для нас, не змінило в нїчім розпучливого положеня українського народу в Галичинї.
Наради з д-ром Зайдлєром не довели отже до нїякого порозуміня і правительство пішло давним шляхом, дорого купуючі собі польські голоси, між ними і за цїну наших житєвих інтересів.
Слїдуючого дня, себто 5. с. м., відбула ся друга нарада з правительством в справі відбудови східної Галичини. Зі сторони правительства взяли участь: президент мїнїстрів д-р Зайдлєр, мінїстер рільництва ґр. Сільва Тарука, мінїстер публичних робіт Гоман, секційний шеф бар. Ертль і намісник ґраф Гуйн; з нашої сторони були там: д-р Петрушевич, д-р Кость Левицький і о. Онишкевич. Відпоручники Укр. Парл. Репрезентації обговорили дїяльність Централї для відбудови краю, домагаючи ся окремої централї для східної Галичини з українською управою зглядно філїї у Львові з такоюж управою, з прибічною радою з більшости Українцїв з тим, що прибічна рада мала би голос рішаючий, а не дорадний, як доси. Намісник ґр. Гуйн боронив теперішну централю, хоч завіти наших відпоручників опирались на точних фактах. Вкінци ґр. Сільва-Тарука предложив компромісове внесенє, а саме: остає одна централя з двома окремими прибічними радами в Кракові і Львoвi і з окремими буджетами для західної і східної Галичини. На чоло деяких секцій мають станути Українцї з польськими заступниками, а там, де начальниками секцій є Поляки, Українцї мають бути їх заступниками; до відбудови покличеть ся відповідне число українських сил і негайно розпічнеть ся відбудову східної Галичини. Проти сего предложеня заявили ся сейчас д-р Зайдлєр, мінїстер Гоман і намісник Гуйн.
Супроти того неприхильного становища правительства до наших домагань в справі відбудови східної Галичини і ся нарадa, що тривала три години, скінчила ся на нїчим.
Сей звіт по дискусії, в котрій забирали голос д-р Степан Баран, д-р Володимир Бачинський, о. Теодозій Лежогубський і о. Александер Стефанович, принято до відомости.
На внесенє д-ра Барана доручено голові поробити заходи в Українській Парляментарній Репрезентації, щоби правительство виплатило відшкодованя родинам невинно і без суду страчених в часї відвороту австро-угорських війск в 1914 і в часї їх приходу в 1915 р.
