Львів, липень 1942 р.
Heраз питали мене на заході і сході: яка різниця між Києвом і Львовом і котрий з них гарніший? Про Львів випитують передусім кияни. Вони люблять нашу західню столицю. Котре місто на українській землі іде зараз за Києвом і котре місто є "заступником" Золотоверхого? Харків, Одеса, Дніпропетрівськ, Полтава чи Львів? На нашу думку тільки Львів! Галицька столиця вже своїм зовнішнім виглядом, а найголовніше своїми надбаннями і осягами на полі української культури, організації національного життя стоїть перед усіми українськими містами. В останніх десятиліттях, першусього за большевицького панування, коли Золотоверхий стогнав тяжко поранений, Льва-город був нашою фактичною духовою столицею. У Львові і взагалі на західно-українських землях збереглися наші визвольні традиції, культурні і національні осяги і Львів репрезентував українство та його змагання перед Европою і цілим культурним світом. Зі Львова лунав боєвий голос українців, що змагалися за своє вічне "бути чи не бути" з ненажерливим московським імперіялізмом і польським зарозумілим шовінізмом. Один Львів зберігав наші досягнення в усіх ділянках і Львів був безсумнівним центром всього українського життя-буття.
Львів і своїм зовнішнім виглядом гідно себе репрезентує. Він нагадує нам західно-европейські міста. Треба признати, що Львів, це єдине велике місто на українській етнографічній території, що має справді европейський вигляд. Ціла Україна своєю духовістю, психікою належить і тяготіє від століть до Европи, але силою історичних умовин не могла вона себе і формально звязати з Европою та користуватися західніми цивілізаційними надбаннями, як того бажала. Львів — гарне, систематично розбудоване місто. А все ж кожному, що приїзджає сюди з Києва, у Львові якось тісно, здається, що тут все таке мале, хоч і солідне. Львів не має того розмаху, що Київ! Коли стоїте на хіднику якоїнебудь гарної вулиці у Львові, то вам здається — кажуть кияни і люди із сходу, — що трамвай чи авто — ось, ось на вас наїде. А в Києві головні вулиці широкі, довгі і обсаджені деревами. Самі трамваї більші. Не можна навіть порівняти львівські головні вулиці з київськими. І так у всьому. У Львові все модерніше, солідніше, але — без розмаху. Зате в Києві менше назовні західніх зразків, але все широке, велике, просторе, з розмахом. І коли ще пригадати прегарні, ніде невидані, київські парки, чудовий вид через Дніпро на Лівобережжя, славні на ввесь світ київські церкви-собори, то знову треба справедливо ствердити, що Київ таки найгарніший з усіх міст України.
Історичне минуле Льва-города відоме. Нам треба пригадати роки перед першою світовою війною. На схід від Збруча все українське життя в тодішній царській Росії було придушене. Національна свідомість населення була тоді низька. Зате у Львові і в цілій Галичині українське життя проявлялося вже доволі сильно. В перших місяцях світової війни зі Львова і Галичини почалася підготова до визвольних змагань. Опісля Київ перебрав на себе провід, але знову, по упадку нашої державности, Львів перейняв на себе майже всю працю. У Києві запанувала комуна. Голод, заслання, розстріли, катування. Міліони жертв на цілій східній Україні. На Львів прийшли також тяжкі часи. Та він боровся, змагався і робив, що міг.
Львів і Галичина були від кінця першої і до початку другої світової війни джерелом сили нашого народу і прикладом для інших земель. Пригадую собі, що колись, на Закарпатті, ми завсіди в своїй праці брали приклад і училися здебільша від Галичини. Так, мені здається, було і в інших наших, "Богом і людьми забутих", окраїнах. Кожний знав, що основна сила нашого народу там, на Сході, в Києві і над Дніпром-Славутою. Знав про це і наш найбільший ворог: Москва. Тому цю нашу найбільшу силу Москва протягом жахливих двадцяти років старалася здусити, знищити! З цієї причини головне завдання зберігати і вести далі наші справи припало Льва-городові. І хоча у Львові були умовини праці також нелегкі, але можна було ще сяк-так боротися. Старий Львів з молодечим запалом робив, що міг. Змагався, боровся та інформував увесь світ про українські справи. Львів витримав польський натиск. Не піддався і не заломився підчас майже дворічного большевицького панування. Найкращий доказ: тисячі замордованих селян, робітників, інтелігенції по всій Галицькій волості. Українство витримало і цю чергову, найтяжчу пробу.
А Львів сучасний? По втечі большевиків треба було в першу чергу вилікувати тяжкі рани, що їх вони заподіяли. Знищено багато найкращої української інтеліґенції, зруйновано національні цінності. Український Львів уже в перших днях по визволенні взявся до праці. Енергійно і послідовно. По однорічній впертій праці можна вже похвалитися конкретними осягами. Під проводом Українського Центрального Комітету ціла Галицька земля береться до нового організованого життя. Місце "Просвіти" зайняли УОТ. По всій країні є свої народні, фахові і середні школи. У Львові працює оперний театр і від недавна ще новий театр Студія під проводом Ю. А. Шерегія, що колись зорганізував і вів відомий театр "Нова Сцена" на Закарпатті. Розгорнула свою працю і філія "Українського Видавництва".
Є теж у Львові і в цілій Галичині багато різних організацій, як "Центробанк", "Маслосоюз", кооперація та кількадесять спортово-руханкових дружин. Велике значіння має праця "Літературно-Мистецького Клюбу" у Львові, що часто-густо організує дуже, цікаві реферати з дискусіями на сучасні українські теми.
Ми інколи може і недоцінюємо величезну ролю Львова і Галичини в житті нашого народу, а тимчасом треба тільки згадати про організації молоді, в яких молодь мав змогу загартовуватися і приготовлятися до великого майбутнього. У тих організаціях молоді та різних курсах-вишколах кожен може найкраще пізнати свої можливості. Значіння організацій молоді в Галичині превелике. Памятаймо, що в перших роках наш захід буде мусіти давати інструкторів-виховників молоді на нашому сході!
Приїзжий із сходу на захід приємно вражений, що тут, на заході, все наше, українське, має і свою зовнішню національну форму. Згадували ми про київську оперу, що з її сцени можна почути прегарний cпiв, чудову гру і чисту українську мову. Але в тій же опері між приявною публикою дуже рідко почуєте українське слово, а також в тій же опері, за кулісами, хіба лише тут і там зазвучить рідна мова... Так усюди. Ба, щобільше, навіть редакційні співробітники деяких газет ведуть свої ділові наради в московській мові! У цьому велику ролю відограє і те, що всюди сидять ще й тепер замасковані вороги всього українського, що своїми поголосками намагаються тероризувати добрих українців.
Зате на нашім заході зовсім інакше. Тут, у Львові чи іншому містечку, ви переконані, що українці в розмові між собою напевно не будуть вживати іншої, ніж української мови. Тут українці вже більше національно вироблені, непохитні і в деяких засадничих справах неуступливі, тверді. Все ж не слід забувати, що найбільші постаті нашої історії походять із східно-українських земель: Шевченко, Міхновський, Хмельницький та інші і ще вповні недоцінений Микола Хвильовий. Силу і внутрішню відпорність східніх українців значно підірвали большевики і тому в деяких ділянках треба буде великої помочі та доброго прикладу із нашого заходу.
Все українство, схід і захід, вело боротьбу зі своїми ворогами. Через історичні умовини не всі українці мали змогу однаково працювати і розвиватися. Тепер в остаточній боротьбі з Москвою, всі ми, із заходу і сходу, беремо участь.
Юрій Тарнович.
