Оперета на 3 дії
Лібретто за М. Йокаєм Й. Шніцера, музика Й. Штравса. Переклад Е. Олесницького і Й. Стадника. Диригент: Я. Барнич, хормайстер: Н. Горницький, постанова: Я. Стадник, реж.-асистент: О. Яковлів, танці: О. Суховерська і Р. Геринович, мистецький керівник: В. Блавацький, музичний керівник: Л. Туркевич.
Перейшовши через українські побутово-історичні п'єси й оперети, наш театр сміливо стає на шлях европейського репертуару. Після комедій "Скупар" і "Мужчина з минулим" оперета "Циганський барон", що була показом музичних і мистецьких сил українського театру. Без пересади можна сказати, що прем'єра "Циганський барон" перейшла всі наші сподівання. Глядячи на розкіш і багатство цілої вистави, ми раділи й одночасно ставили собі питання, відки нагло взялись люди. Бо ж дотепер за всевладними Фішерами, Мундами, Гольдманами не можна було нікого доглянути. Здавалось без них нема музичного Львова. Тим часом у нас і диригенти, співаки й музики, що діставши потрібні умови, створюють щораз то нові ціності.
"Циганський барон" одна з найкращих і одночасно найважчих оперет Штравса через свої мелодичні, гармонічні й ритмічні багатства, тому й нелегко вивести її якслід. Український львівський театр вийшов переможно з усіх труднощів. Важко вирішити, що саме наперед треба вирізнити, бо всі сцени, поодинокі ролі, музика, декорації, балет — все було згармонізоване в одну мистецьку цілість. Без сумніву, успіх вистави в першій мірі залежав від музичного керівництва, що із свого завдання вив'язалось бездоганно. Як хор, що являється найбільшою прикрасою цілої опери, так орхестру допроваджено до високого мистецького рівня, в чому безсумнівна заслуга диригента Я. Барнича і хормайстра Н. Горницького. Загалом усі збірні сцени поставлено на такій висоті, що ними можуть повеличатися й найкращі театри.
Із солістів на перше місце вибивалась своїм голосом і грою Ц. Черних (в ролі циганки Чіпри). Кожний окремий тон її чудового мецосопрано звучав повно і викінчено. Великі співацькі можливості має також Е. Поспієва (в ролі Сафі), що своїм голосом зуміє перемогти труднощі кожної арії.
Під кожним оглядом був добрий у ролі циганського барона Й. Поляків. М'яким тенором, грою і цілою своєю появою скоро завойовує собі симпатії публики. Завжди однаково веселий і жартівливий І. Рубчак у ролі Кальмана Жупана мав особливо багато нагод для свого гумору й дотепів. Б. Паздрій — артист із скалею всіляких можливостей. У ролі Койте Карнеро ми подивляли не тільки його здібності коміка, але й металічний тенор його голосу. Сильветку маєстатичного графа Гомоная добре відтворив Я. Геляс. Молодечим чаром, привабливістю і вмілістю сценічної штуки вирівнювала деякі голосові недотягнення О. Бенцаль-Карп'якова. Майже без закиду були теж інші артисти, як В. Карп'як (у ролі Оттокара), Н. Лісновська (в її інтерпретації може трохи пересадно зарисована постать Мірабеллі), І. Гірняк (у ролі Палі) та В. Шашаровський (Йоші).
Окремо треба ще згадати про виступи балету, що змагається ще з труднощами розвоєвого етапу, але своїм складом молоденьких свіжих сил заповідає гарну майбутність.
Заля виповнена по береги публикою, в склад якої входили також чільніші українські громадяни і представники військової та цивільної німецької влади, часто нагороджувала гру артистів рясними оплесками.
Мет.
