Палеонтологи розкопали в Китаї найранніші скам’янілі зародки динозавра. Окрім скам’янілих яєць з зародками, вчені знайшли також рештки дорослих особин різного віку. Науковці сподіваються, що знахідка проллє світло на чимало питань еволюції доісторичних ящурів.

Роберт Ріез, палеонтолог з Університету Торонто у Міссісозі (Канада) та його колеги відкрили окам’янілості завроподоморфних динозаврів у кістковій акумуляції (геологічний пласт, що містить окам'янілі кістки) у повіті Люфен, що в провінції Юньнань на півдні КНР, які датуються раннім юрським періодом (197 млн. років тому). У акумуляції виявили яєчну шкаралупу та близько 200 кісток, які є найбільш ранніми рештками зародків динозавра.   

«Більшість окам’янілих ембріонів динозаврів, які дійшли до нас, походять з пізнього крейдового періоду (72 - 66 млн. років тому). Таким чином, це дослідження зсуває нижню межу ембріології динозаврів на більш ніж 100 млн. років», - стверджує Девід Еванс, куратор відділу палеонтології хребетних у Королівському музеї Онтаріо (Торонто).

Для вчених, проте, важливим є не тільки вік окам’янілостей. Спектроскопічний аналіз кісткової тканини також показав, що це – найбільш ранні органічні рештки наземних хребетних. Це неабияк здивувало вчених, адже виявлені окам’янілі стегнові кістки раніше були пористими, а відтак ламкими та вразливими до корозії грунтових вод.   

Ріез вважає, що причиною цього є складні білки, які його команда виявила у органічному матеріалі. Більшість цих білків є колагеном – найпоширенішим білком сполучної тканини тварин. Оскільки склад колагену у різних видів є різним, Ріез у своїх подальших дослідженням хоче порівняти склад колагену завроподоморфних окам’янілостей з колагеном інших видів, включаючи могутніх завропод, які, на думку вчених, є нащадками завроподоморфних динозаврів. Завроподи, маса яких сягала 100 тон, є найбільшими живими істотами, які коли-небудь населяли Землю.    

Вчені вважають, що окам’янілості з провінції Люфен відносяться до ряду завроподоморфних, оскільки багато їхніх рис ідентичні виду Massospondylus – завроподоморфному динозавру, рештки якого Ріез знайшов у Південній Африці у 2005 році. Детальніший аналіз, однак, показав, що існують деякі розходження з будовою скелета Massospondylus, що навело вчених на думку, що окам’янілі ембріони скоріш за все належать до виду люфенгозавра (Lufengosaurus).

Ці ембріони також дали змогу відповісти на запитання, як дорослі завроподоморфні – двоногі істоти з довгою шиєю – досягали аж 9 метрів у висоту та були більшими, ніж будь-які інші тогочасні тварини. Коли вчені дослідили стегнові кістки люфенгозавра, то виявили, що зародки цього виду розвивалися надзвичайно стрімко та проходили дуже короткий період інкубації.  

Ріез пояснює, що завроподоморфні динозаври росли так швидко, аби не стати жертвою хижаків, перевищуючи їх своїми розмірами. «Це одне із можливих пояснень гігантизму у цій групі», - каже вчений.