Сего лїта проф. кіївского університету Bсп. В. Антонович зробив чотири екскурзії наукові для розкопаня курганів в різних місцевостях України. З початку сего лїта слїдив В. Б. Антонович в золотоношскім уїздї, полтавскої ґубернії, в Бубнівскій Слобідцї, городище, що відносить ся до типу княжих часів. В кутї городища найдено камінні фундаменти з княжої епохи. Відтак помагав він п. Зноско-Боровскому при розкопах коло села Березянне. Боровскій зібрав там богато предметів з т. зв. скитскої епохи. Між тими предметами суть теракотові вази, глиняні амфори, зелізне оружє, бронзові кинжали і стріли, різні бляхи з рисунками, і т. п. Підчас третьої екскурзії проф. Антонович розкопав коло села Велика Половецка чотири кургани, а коло села Пикипчі девять курганів. В них найшов домовини словяньскі з різними прикрасами, сережками, перстенями і т. п. Всї ті предмети походять з кінця VIII-го віку. На четверту екскурзію вибрав ся проф. Антонович в Подольску ґубернію, в ушицкій уїзд. Ту близько села Бакота на березї ріки Днїстра в княжу епоху находив ся монастир, висїчений в скалї. Про монастир сей згадує послїдний раз лїтопись в 1388 р., де сказано також, що Бакота була городом. Город сей около 1432 р. розрушено у війнї межи Поляками а Литовцями. Від тогдї монастир перестав истнувати, а вхід в монастирскі печери і церков завалили відломки гори так, що монастиря зовсїм не було видко. Сего лїта удалось проф. Антоновичеви відкрити сей монастир. Складаєсь він з трех поверхів. На горішнім поверсї єсть широкій коридор висїчений в скалї, а по боках коридоря находять ся три келії. На середнім поверсї єсть спальня монастирска: єсть там три великі печери, а в кождій з них одна келія, до десять ниш в видї катакомб і по стілько-ж гробів. Таких гробів висїчених в стїнах єсть більше. Найдено там також шість образів, з котрих три зображають якихсь незнаних угодників. Над одною нишею відкрито напис, де між иншим стоїть: "Григорій оуздвяілъ (?) мѣсто се". Що се був за игумен Григорій, не знати, але имя єго нагадує Григорія Полонинского, о котрім згадує лїтопись в роцї 1262: "иже бяше человѣкъ святъ, якого же не бисть передъ нымъ і по нем не будетъ". На кілька сяжнів під спальнею находить ся третій поверх, де відкрили вже монастирску кузню і орудія ковальскі. Загальна висота гори, в котрий висїчено монастир, виносить до 74 сяжнїв. Проф. Антонович сподїває ся на друге лїто зовсїм розслїдити сей монастир, а тимчасом вибираєсь в липовецкій уїзд кієвскої ґубернії, щоби розслїдити цїлу ґрупу курганів і городищ коло Дашева. Взагалї сего лїта відбуваєсь на Українї значне число розкопів, — між иншими В. В. Тарновскій — именований сего року почетним членом львівского товариства имени Шевченка — розкопує Княжу гору коло Канева.
10.08.1891