08.07.1941

Нечувані звірства НКВД. — Тисячі помасакрованих.
Подаємо в буквальному перекладі опис большевицьких звірств у Львові, пера воєнного кореспондента Вільфреда фон Овена, що появився під таким нагоголовком у "Берлінер Ілюстрірте Нахтавсгабе" (ч. 155).
Не стає слів...

Населення Львова у жалобі.
День після приходу німецьких військ, після остаточного освободження з-під совітського ярма, похоронено тисячі українців — жертв комуністичного терору. Ще всюди видно відділи, які викопують на різних місцях помордованих українців, щоб дати населенню змогу зідентифікувати їх. З трьох вязниць, де шаліло НКВД, видобуто дотепер понад 700 замордованих українців — між ними жінок, дітей та старців. Разом вимордовано у Львові мабуть 2—3.000 українців.
Ми їхали від вязниці до вязниці, від одного місця розстрілів до другого. Ми бачили келії смерти, де жертви НКВД знайшли жахливу смерть. Не стає слів, щоб о писати страхіття, які ми там бачили. Найстрашніші картини, що їх може витворити людська уява, бліднуть перед львівською дійсністю. Хіба чорти в людських тілах шаліли там. Ніколи не забудемо зломаних горем жінок, що плакали над поганьбленими тілами своїх найближчих. Не забудемо стиснених кулаків мужчин, що мовчки проходили побіч стосів трупів. Все те записуємо на рахунок жидівських можновладців у Кремлю, яких злочин супроти цілого світу знайде належну відплату.
Українці бороняться на горі Св. Юра.
Вже в перших днях, коли німецька армія почала наступ проти СССР, почався рух серед націоналістів у цілій українській землі. Надія вступила в нарід: Усі знали, що година визволення недалека. Забагато натерпілись вони в останньому часі — НКВД жорстоко здавлювало кожний народній відрух, Провідників виарештовано; відбувалися щораз то нові арештування, розстріли.
У дні, коли німецькі війська зблизилися до Львова, радість огорнула населення. Після перших вісток про німецькі перемоги дійшло до маніфестацій на вулицях Львова. Совітське військо розганяло маніфестантів, при чому солдатеска не завагалася стріляти до безборонних людей.
Тоді населення перейшло до самооборони. Забарикадовано двері катедри, на вежах уставлено скоростріли. Перший раз мусіли покровавлені большевики відступити.
Жінки і діти — жертвами НКВД.
Але їхня месть була жахлива. НКВД ужило відомих нелюдських метод: воно виарештувало й вимордувало не лише націоналістичних провідників, але й їхніх жінок та дітей. В тих днях заарештовано у Львові разом 7.000 українців і таким способом щераз здавлено український національний рух.
В суботу вечером виявилося, що червона армія не втримається — її більше частина стала відступати. Та передтим уладило НКВД серед арештованих українців погром, якого ще не видів світ. Українців масакровано в першу чергу у трьох в’язницях: у поліційній президії (при вул. Сапіги), у слідчій вязниці при Казимирівській вулиці та в касарнях Ґ.П.У. при Місіонарській площі.
Живцем замуровані серед трупів.
Там кинулися вечором 29. червня кати на жертви. У поліційній президії замкнено у 20-ох українців у вузенькій келії; большевицькі різуни вистріляли їх через двері зі скорострілів та машинових револьверів. Та на тому не кінець. — Звірюки кинулися на поодинокі жертви, між якими чимало було ще живих, лиш ранених; чорти змасакрували жертви ножами й сокирами.
Та найжахливіше було у слідчій вязниці: там чекісти поскидали у підземних казаматах живих і мертвих — побитих, замучених, подіравлених кулями; опісля замкнули двері келій і замурували їх. Вечором, коли большевики відступали, вони підпалили вязницю, щоб затерти перед світом сліди нелюдського злочину. Вязниця згоріла майже ціла, але келії у пивниці залишилися; тепер їх відкрито.
Жахливий образ кидається в очі; coтками — тисячами товпиться українське населення перед місцем жаху. Майже кожний має хоч одного свояка, якого большевицькі кати забрали. Мало хто знає щось певного про долю своїх найближчих. Тепер вони бажали би знати, чи між убитими нема їхніх братів, сестер, батьків, матерей. Вони переходять перед довгими рядами трупів, яких поукладали, щоб їх розпізнати.
Вони притискають хустинки чи капелюхи до уст і носа. Одні плачуть, інші лише дріжать перед тим жахливим видовищем.