Вістки з Сибіру.
Панї О. К. одержала 2. с. м. таку вістку від пана Юл. Балицького, редактора "Письма з Просвіти": Пінчуґа 1. мая 1916. Високоважана Панї Добродїйко! Дякую дуже за ласкаву память. Д. Заячківський здоров, живе в тій самій волости в селї Чадовець. Певно пише листи, так як і всї ми, та чомусь не доходять. Рідко дістаємо ми вісти з дому, хоч знаємо, що всї пишуть. Моя приміром послїдна відомість з дому походить ще 3 4. серпня мин. року. Се нас найгірше мучить, бо впрочім веґетувалось-би як-так. Без своїх звичайних занять тяжко жити — то правда, але й тут не дармуєть ся. Певно, що лїпше можна-б використати час в містї, однак трудно допросити ся перенесеня. Зиму перебули, починаєть ся весна; не знати, що вона нам принесе. Лїтом ми тут вже жили. Немиле воно, бо мушка і дими з лїсів затроюють житє. Щастє, що коротке тут лїто. Писав я недавно до д-ра Сїменовича в Чікаґо і запитував про долю книжки. Бачу, що взяв я на свою голову клопіт. Час летить і книжка старієть ся. Не знаю, що дїєть ся з рештою накладу і де автор та Гарасевич. Може Вп. п. Добродїйка ласкаво поможуть менї їх відшукати. Буду дуже вдячний. Панї Малицька дякує за память і шле поклін. Відписала би, та не дістала картки на відповідь. Про стараня Сїчинського читав, але вість про дефінїтивне рішенє для мене новина. Цїлую ручки і здоровлю широ Вп. п. Добр. Юл. Балицький. (Адреса: Юлїян Балицький, Пинчуга п. Богучанское, Енисейская губернія н. У.)
В справі написів у Східній Галичинї.
Пишуть нам з Долинщини: Дороги в долинськім повітї вправдї направляють ся, чого перше не було, але зате усувають ся давні українські дороговкази, а дають ся нові чисто польські, або такі дивоглядні, де тільки приїменник "до" є в трьох мовах, а місцевість поставлена в 2-гім відмінку в польській мові. В Мізуни в Долинщинї на придорожнім гарнім будинку читаємо напись: С. k. Zarząd lasów і dóbr państwowych w Mizanim starym, а побіч того на другім будинку: C. k. Zarząd lasów і dóbr państwowych w Sołotwinie mizuńskiej. Надто ц. к. долинське староство посилає до сїл, де є посарі Українцї і свідомі війти, помічників війта, активних ц. і к. фельдвеблїв, які анї слова не уміють, чи не хотять уміти по українськи, а ті перемінюють самовільно урядованє з українського на польський язик та заводять такі печатки.
На будинку зелїзничої стації замазано, зі смертю начальника Українця Клосевича, українську напись, а є лише "Dolina". Рівножна постійних і провізоричних будївлях стаційких, призначених для ужитку ц. і к. війска, видніє тільки нїмецька та польська напись і всякі перестороги, які головно призначені для тамошної української людности, писані по нїмецьки та по польськи. Всякі урядові оповіщеня та зазиви в будинку стації є тільки польські і нїмецькі, а українських анї на лїк — хиба одна пересторога видана вже "з гори" в 3 мовах. Вїдеть ся до міста і тут всюди лиш нїмецькі та польські, або самі польські написи, а є тут богато війсковости! На почтї лиш польська і нїмецька напись, на маґістратї лиш польська, на повітовій касї ощадности, де найбільше зложили гроша селяни перед війною, усунено давну українську, а лишено лиш польську напись. Скарбова сторожа має лиш польську напись, жандармерія лиш нїмецьку напись. В ц. к. старостві інформаційні таблички, які мають читати Українцї, лиш польські...
10.06.1916