Рух в руских товариствах.
Товариство "Академичне Братство" просить нас занотувати, що оно "для звеличаня 20-их роковин свого заснованя почне видавати від місяця червня "Ювілейну бібліотеку Академичного Братства". В невеличких і недорогих випусках того неперіодичного видавництва міститись будуть по найбільшій части оріґінальні твори теперішних членів "Академичного Братства", а крім того твори давнїйших членів товариства і переклади деяких знаменитих і интересних творів чужих літератур. Доси вже находять ся в тецї видавцїв слїдуючі твори: 1) Критично-літературні розвідки Миколи Ганкевича (про повісти П. Мирного, про дві повісти Ив. Нечуя Левицкого: "Кайдашева сїмя" і "Бурлачка"); 2) Евг. Левицкого "Про поезії Осипа Федьковича"; 3) Ол. Колесси і инших: соціольоґічні і культурно историчні розвідки; 4) Евг. Левицкого: "Матеріялістичний світогляд на исторію", "Основи ладу капіталістичного" і инші; 5) Вяч. Будзиновского: "Культурна нужда Австрійскої Руси"; 6) Мик. Ганкевича: "Жіноча неволя в своїм историчнім розвою"; 7) Осипа Маковея: "Вояцкі піснї австрійских Русинів"; 8) Вол. Охримовича: "Опит еволюційної систематики малоруских простонародних пісень" і "Образ патріярхального устрою сїмьї в малоруских піснях весїльних"; 9) поезії Ол. Колесси; 10) поезії Ос. Маковея; 11) новелї Ив. Франчука; 12) Переклад поеми Генрика Гайного "Нїмеччина" (Deutschland) Ив. Франка; 13) Споминки подорожні з угорскої Руси" В. О. — і т. и. Цїна томиків буде по можности низька, бо — як пише видїл "Акад. Братства" — "видавництво зовсїм не обчислене на зиск, а одинокою цїлею видавцїв єсть: причинити ся бодай дрібку до оживленя нашого літературного руху і тим способом звеличати роковини заснованя того товариства, котре вже від 20 лїт єсть осередком і мотором товариского і духового житя руско-україньскої молодежи". Исторія руху серед pycкoї молодежи, а також исторія і статистика товариства будуть оброблені в однім з дальших випусків ювілейної бібліотеки. "О скілько удасть ся намірене видавництво, кілько томиків вийде і як швидко по собі будуть наступати, се — пише видїл — зависить в найбільшій части від того, як Публика прийме наше видавництво, бо хоч рукописей до друку нам так скоро не забракне, то натомість дуже легко може нам забракнути грошей на покритє коштів видавництва, наколи пepші випуски ювілейної бібліотеки надто повально будуть розкуповуватись. Тож надїємось, що вся читаюча наша Публика, а найбільше бувші члени товариства, єго прихильники і добродїї радо привитають нове видавництво і тим чином заохотять нашу молодїж до научної і літературної роботи. Звертаємось також до всїх теперішних і бувших членів товариства з просьбою, щоби зволили надсилати свої ще недруковані, а для нашого видавництва пригожі твори під адресою нашого товариства" [Львів, ул. Собіского, ч. 4].
Наука штука і література.
Славно-звістний артист наш Корнило Устіянович намалював минувшого року два красні образи, котрі ми мали нагоду оглядати в домі адвоката д-ра Костя Левицкого [котрий набув их собі на власність]. Один образ представляє леґиня Гуцула, другій дѣвчину Гуцулку з околицї Вижницї. Леґинь Гуцул спішить лїсовою спадистою дорожкою на умовлені сходини з любкою. Одягнений в мальовничій стрій гуцульскій, з лиця гарний, ростом статний леґинь сміло ступає по каменюках, в правій руцї топорець, a лїву держить на ручцї пістоля, встромяєного в широкій черес. По обох боках дорожки підносять ся узгіря порослі густим лїсом, a лїворуч при доріжцї дзюрчить потічок, скочуючи бистрі свої фильки в-низ по каміню. Горі прогалини лїсової, яку творить доріжка, виднїєсь синій верх гори на окрайци легко-голубого неба. А на того леґиня жде [на другім образї] любка, Гуцулочка красуня. Сказала єму, що буде ждати при жерелї, вийшовши по воду. Не здурила, вийшла, набрала води, що тече з жолобини, поставила збанок на камінь і стала, вижидає. За хвильку зявить ся леґинь і зрадїють обоє, але наша красуня того на певно не знає. Чей же прийде! — думає она, пальцями правої руки перебираючи намисто, a лївою взявшись у бік. З красного понадного личка єї можна прочитати, що она сердечно бажає, щоби єї милий прибував чим скорше... Струнка стать єї з оріґінальним строєм гуцульским дївочим ясно визначуєсь на тлї краєвиду [і се становить обдуманий артистом контраст до образу представляючого леґиня-Гуцула на тлї темнавім]. За дївчиною синїє одна гора, друга, по правій руцї дївчини простираєсь полонина, он і плай вьєть ся до стаї... Оба образи, доповняючі себе дуже красно, з змістом навіваючим поезію, викінчені артистично, мають ще особливу вартість — так сказати б — етноґрафічну. Совістний наш артист, майстер в вірнім і природнім переносї одежи на полотно [як о тім свідчить і портрет п. Вол. Федоровича в "Рускій Бесїдї", власність "Просвіти"] відмалював тут мужеску і женьску ношу гуцульску з фотоґрафічною точностію і в красках. За все те скаже щире "спаси-Біг" нашому заслуженому артистови кождий любитель свого питомого — свого народу і свого краю, — приглянувшись тим двом образам, про котрі ми отсе подаємо коротку звістку. — Ив. Б.