Le quattro sciabole. Antologia di narratori ucraini, а сura di Luigi Salvini, Firenze, Vallecchi Editore, 1941.
Кожний крок, що все більше вводить нас між культурну сімю народів Европи — це великий успіх наших зусиль, нашого труду. А ще кращі такі зусилля, коли зуміємо постійно приєднувати до нашої справи чужинців, що самі пізнаватимуть усі наші духові надбання і самі стануть ширити серед свого суспільства відомості про нас.
В сучасній, повоєнній Італії про нашу справу писали політики, публіцисти і письменники — дуже часто. І ввесь час і досі появляються, частіше чи рідше, в італійській пресі статті з різних ділянок (з політичної, мистецької, літературної) нашого життя.
В наших руках новий, черговий добуток: Антольоґія українських письменників по італійськи. Вийшла в цьому році у Фльорентії, у видавництві Валлеккі, під доглядом Люїджія Сальвінія. На цю збірку — формат 8°, сторінок 352 — склалось дванадцять авторів і шіснадцять наголовків. Уся збірка взяла наголовок від оповідання Юрія Яновського: "Чотири шаблі". Представлені тут автори всякої величини і часу: Ю. Яновський, О. Кобилянська, В. Стефаник, М. Черемшина, П. Панч, М. Хвильовий, Гр. Косинка, В. Підмогильний, О. Кундзіч, Дм. Борзяк, У. Самчук, Ю. Липа. А з голосніших новель і оповідань перекладено отсі: Ю. Яновський "Чотири шаблі"; В. Стефаника: "Вона — Земля" і "Сини"; М. Хвильовий: "Іван Іванович" і "Я, романтика"; Г. Косинка: "Десять" і "Темна ніч"; В. Підмогильний: "Іван Босий" й інші.
Для нас, що знаємо рідну літературу, може видаватись дивним, що поруч таких милевих стовпів на шляху нашої духової культури, як В. Стефаник, М. Хвильовий, Ю. Яновський і деякі інші, бачимо й багато менших представників нашої літератури, а про інших чільних представників літератури останніх 2-ох поколінь нема згадки ні перекладів (Лепкий, чи з молодших Софронів, Вільде). Але беремо під увагу такі слова Л. Сальвінія в його дуже зручно і вичерпно поданому вступі: "Нехай читач має на увазі труднощі, що ми їх зустріли, бо вибір матеріялу був дуже важкий". І шан. автор вступного слова, Л. Сальвіні, якому за цей труд належиться щира подяка від нас, сам у своїй скромності заявляє: "І сподіваємось, що після цієї виправи, тайна нашої літературної ґеоґрафії про Україну бодай частинно буде відкрита". Бо й справді, цей переклад деяких творів згаданих наших письменників на італійську мову, поява його в симпатично виданій збірці, — це в сучасній Італії перший наш культурний добуток. Безперечно, появлялись і до цієї збірки деякі твори наших письменників — у літературних журналах, у місячниках, — але це було явище спорадичне, фраґментарне.
Італійський літературний — і взагалі: інтелєктуальний! — світ уперше має тепер змогу хоч частинно пізнати нашу колишню (як О. Кобилянська) й сучасну літературу. Пізнає статичну силу нашого чорнозему; і пізнає силу національного вияву цього чорнозему, що справді є новою національно-творчою силою: В. Стефаник і Микола Хвильовий разом із Юрієм Яновським.
Перекладачів, що співпрацювали для цієї збірки, є декілька: італійці і наші. Італійці — Л. Сальвіні, Ніколіно Фаріна; українці — Марія Гриненко, Євген Онацький. Слід зазначити, що з чотирьох перекладачів, трьох переклало по одній новелі, а решта всі переклав Л. Сальвіні. До кожного автора подано: короткий життєпис, які праці написав, бібліоґрафія (хто про нього й де писав), на яких мовах був перекладений і де були поміщені його твори — в яких журналах Европи.
Переклади зроблені дуже старанно, щодо мови, ясно і легко. А знаємо, що деяких наших письменників — як М. Хвильового — не то що не легко, а дуже важко перекладати на яку це не було б европейську мову. А всетаки — ні у М. Хвильового, ні, ще більше, у В. Стефаника ні в Ю. Яновського, не затрачено їх стилю, ясности, виразистости.
Недобачені деякі друкарські помилки — що не є виною Л. Сальвінія — ні в чому не зменшують вартости цієї ціннoї збірки.
Ми є певні, що перекладач і впорядач цієї збірки ВШ. Л. Сальвіні не зупиниться на цій першій збірці, а візьметься з більшим запалом до випуску наступних, у збірку зібраних, творів наших сучасних письменників.
Михайло Островерха.
