З Лїського пишуть нам:
Кампанія виборча скінчила ся. Наші гори почавши від Гуцульщини, цїла Бойківщина та й Лемки списали ся загалом добре, бо-ж і найдальші Лемки, як в окрузї Горлицкім, отже на межинах Руси, а здобули ся для свого руского кандидата на 34+27= отже 61 голосів. Коби так всюда, не було би нам зле. Чому се? — дїйстно не знаю. Просвіта в наших горах сильно занедбана, школи що-ино орґанізують, добробит рівнаєсь зеру, бо-ж у нас навіть нужда, а не можна похвалити і орґанізації, бо та єсть майже — нїяка.
В Лїськім повітї завязав ся комітет, вислав відозву, але цїлий сей комітет зложений був властиво з двох людей і, сли щось зробило ся, то лише им двом належить всяке признанє. Оба ті мужі, наші щирі патріоти, належать до двох партій, — оден до народовцїв, другій до "старої", — але о якім-небудь непорозуміню нема й бесїди. Тій гармонії і тому тактови винні ми, що вибори в Лїську випали добре. Дасть ся се звести до того, що у нас нема "обєдинителїв", то й не маємо, вірте менї, понятя о якій-небудь заїлости, о якій так часто можна читати з других сторін.
Кандидат — звістний уже з виборів до сойму — також не міг незадоволеня у нїкого викликати, і ми наглядно переконала ся, що наколи-б єго кандидатуру ми були і при виборах до сойму в час поставили, були би-смо мали певно свого посла, — хоть і тогдї не наша була вина, а звістного господина з Сяніцкого, котрий властиво наварив нам того лиха — покрутив, побаламутив, — а Бог знає, в якій цїли... хиба щоби лише помочи пану Вікторови... Наш нарід сам вибирав і був би вибрав, сли би єго була підперла интеліґенція, — а то особливо в Сяніцкім. Що о тім Сяніцкім думати, — не знаю, чи вигадав би і наймудрійшій. Сянік — столиця Лемків: в нїм "Торговля", "Руска Бесїда", філія общества Качковского та й досить велике число Русинів, — а як прийде до чого, то десь усе гине, топить ся. Був я на зборах філій общества Качковского, та аж сумно подивитись: кількох священиків, не більше як 5—8, та й зо двоє тілько селян, — а треба знати, що в той день звичайно і збори "Торговлї", часто і вечерок, з провінцій приїздить богато... Мабуть причина в тім, що богато там проводирів, а мало рядових... [Прим. Ред. Чи не годилось би нашим патріотам заложити в Сяніцкім філії товариства "Просвіти" і коло неї згортати нарід?]
Лїпше троха у нас в Лїськім, але й ту єсть щось в тім родї. До нинї ту нема нїякого місця, де би можна порозуміти ся, де би можна порадитись... Я чув о проєктї заложити "Народну Раду" чи "Руску Раду" — в нас над тим, як єї звати, дискусія певно не вивяже ся, та годї єї дочекатись. Чи не полїпшилась би нам доля? чи не викливало би таке товариство якогось руху, — над тим ще раз варта би застановитись. Що два місяцї або й раз на чверть року зїхати ся, поговорити, порадитись, а хосен з того необчислимий. Подаймо собі руки! — та-ж нас не так мало, а дїлить нас лиш то, що нема центра. На першім соборчику піднести би тую справу! Владики всї поручили нам дбати, по-при справи церковні, також і о справи народні. Отче декане в своїм, отче місто-декане в своїм деканатї! — тай зїхати ся до Лїська, там чей знайде ся тепер оден-другій світскій, і єсть все в порядку... Не страхайте ся великих трудів або видатків, бо они будуть не великі, а виплатять ся морально в десятеро. Троха охоти і щирости!... Центр такій доконче потрібний, — о тім пересвідчили ся всї ми в Лемківщинї. Деякі між нами відсунули ся від житя політичного, — вперед перші були при всякій нагодї, нинї-ж з них не чувати анї их не видати, — а шкода рук, марнують ся. Я певний, що вина всего в тім, що нема з ким гадок замінити, а до того потрібна нам "Народна Рада". — Лиш не відкладати, нехай не оправдує нас то, що до нових виборів далеко, — противно, се повинно нас лише заохотити.
Кілька гадок сих кидаю між братів щирих і прошу их по щирости тим заняти ся. Не лиш народне житє розбудить ся, але й товариске, — лише щиро і охотно до дїла!
Щирий.
