Поетичний дорібок 1940-гo року невеликий — усього кілька книжок. Ми вже раз висловлювали в одній статті гадку, що "майбутнього історика літератури може взяти острах за інтелектуальний pівень еліти". Але можна потішитись тим, що все ж маємо бодай кілька нових позицій. Треба в нас узяти під увагу ще неналаднані видавничі умовини: рік, що надходить, заповідається куди краще. Та й і поети встигли певно неодне вже приготовити, тоді, колі передше вони могли бути ще надто під першим вражінням подій, ще шукали іншої форми для передачі відмінних настроїв, свідомі того, що деякі ліричні мотиви, добрі в минулому, нині, в добу залізного грюкоту махін і походів армій, не на місці. Не все появилося в окремих книжкових виданнях, а більш по журналах та ґазетах. Стрічаємо там вірші таких поетів, як Маланюк, Лятуринська, Стефанович, Бабій, Кравців, Буревій, Кушніренко, Ірлявський і ін., — зате книжок маємо всього 6—7, коли paхувати сучасних поетів, та і то в великій частині передруки давніше виданих творів. Не вчисляємо тут теж перевидань старших поетів — їх було кілька, хочби сам Шевченко, та тих книжок, що могли десь появитися, та що їх не маємо під рукою, бо нині ані видавці, ані автори не спішаться надсилати свої книжки до оглядів і рецензій.
Властивих нових появ маємо всього три — "Моя весна" Ів. Ірлявського, "Bежі" О. Ольжича й "Остання осінь" Б. Кравцева, — всі три видані в Празі.
Ірлявський належить до групи закарпатських поетів; в нього знаходимо ще деякі мовні труднощі і не надто сучасну форму. Прикметна для нього сильна розіспіваність, за якою не все впарі поступає гадка. Але його чергова збірка виказує деякий поступ з попередніми віршами і, зваживши, що він ще молодий, вірші його варті в майбутньому уваги. Збірка О. Ольжича має вірші, що досягають рівня його попередньої "Ріні". Збірка на загал цікава і показує деякі нові поетичні моменти, хоч вартість поодиноких віршів різна. — "Остання Осінь" Богдана Кравцева, що появилась під сам кінець року, дає побіч деяких давніше друкованих віршів, тож і нові. Автор "Сонетів і строф" показує в ній і нові мотиви і намагання знайти нові поетичні форми. Найкращі речі це вірш про листопад і "Майбутнє", що показують назагал нечасту в цього автора динамічність.
У Празі появилась і четверта книжка, а властиво книга віршів І. Ясінчука, "Друге лихоліття", але її ніяково навіть згадувати в статті, що говорить про сутолітературні появи.
З перевидань маємо дві більші книжки: "Княжа Україна" О. Олеся, теж видання праське, розмірно велике (176 ст.) й добре оформлене. В Кракові вийшла саме на днях книжка вибраних віршів Б. І. Антонича, "Вибрані поезії". Те, що він уродженець Лемківщини, безперечно причинилось до зактуалізування цього поета, автім зовсім слушно. Такі речі, як "Елегія про співучі двері" та дрібні лірики належать до вершкових досягнень найновішої української поезії. З праських видань слід ще згадати "Вічний корабель" Л. Мосендза, драматичну поему, друковану раніше у ЛНВ.
У Кракові не появилось ніодної ориґінальної збірки поезій, факт, що дає трохи до надуми. З перекладів видів Ю. Буревій малу збірочку боєвих пісень німецького визвольного поета наполеонських часів Теодора Кернера "Ліра й меч".
Оце й усі важніші літературні появи минулого року у книжковому виданні. Факт, що куди сильніші речі були друковані по часописах, каже сподіватись, що з самою поезією зле не є, та що вона знайде ще змогу висказатись своїми досягненнями.
С. Г-й
