З Перегиньска.
В Перегиньску від 15 до 25 сїчня сего року чотиром господарям тутешним — Петрови Бельзунови, Николї Глушкови, Василеви Сверданови і Генрихови Грушцї — на лїсовій фабрицї в лїсах гір перегиньских при воженю трамів поламало дерево ноги. Сеї зими для робітників взагалї нема щастя в лїсї. Деякі, як Федор Романко, Стефан Савчук і Василь Андрішак, всї з Перегиньска, поперемерзали і в другій половинї сїчня померли. В грудни і листопадї 1890 року двох угорских Русинів на смерть дерево забило. Що року много нещасть буває, але тут про людей робітних нїхто не дбає, — они на тото суть, щоби своєю гіркою працею збогачували жидів-фабрикантів, перед часом покидали сей світ і оставляли бідні сироти на ласку людску.
Може хто буде цїкавий довідати ся: що тоті бідаки роблять з поломаними ногами? Мучать ся гей в пеклї по своїх мізерних хлопских курних хатах, — наші гірняки шпиталю боять ся, бо в шпитали відрізують ноги, тож они волять дома лїчити ся. В Перегиньску єсть оден тілько безсребрений щирий приятель робітних людей — сницар Василь Клодницкій Ткачів, — єму Бог дав такій дар, що він уміє поломані кости бідним зарібникам складати, обвивати, і вже до тепер 52 ніг поломаних зложив тай они зросли ся так, що люде ходять здорові і здібні до працї. Як би не Василь, то би пів Перегиньска було калїк, а він велику заслугу має, бо ратує житє і здоровлє людей безкористовно. Одна біда, що тепер лїси зробили ся вже далеко, 7 миль від Перегиньска, — отже в нещастю, коли чоловіка дерево покалїчить, возьмуть єго на прості сани без соломи, ноги не завють і — так було кілька припадків — нога цїлком змерзла і мусїли в шпитали відтяти, або телепала ся і сама відогнила.
Ситий голодного не знає, а коби то приятелї робітних людей де що порадили нам в нашій бідї! Кілько ми вже написали ся по часописях, кілько разів ми удавали ся з нашими просьбами і жалобами, куди належить ся, — і до нинї нїчо не помагає... Ми були в надїї, що десь єсть якійсь п. Навратіль, инспектор промисловий, у Львові, — може той був би коли ласкав до нас показати ся і лиху зарадити.
А ту людей дуже на роботї ошукують, при відбираню матеріялу на кубіки мають фальшиві міри і зароблений гріш хиба в 1/3 части людем виплачують, а так само шахрують платячи натураліями. Нема правди, хиба собі з часом покривджені самі зроблять. Фабриканти-жиди панкам балї справляють, а жаден зарібника в нещастю не споможе — бідний чоловік в калїцтві лежить 3—4 місяцї о голодї і холодї, жінка з туги нидїє, дїти сироти голі-босі не мають що їсти анї в що вдягнути ся, в хатї зимно, бо нема чим затопити, а умре нещасливий, то нема єго за що й погребати... Така то сумна доля зарібників!
