Відень, 20. сїчня 1916.
На тему вивезених з Галичини австрійських горожан появило ся в російській пресї чимало всяких вісток, між якими постійно домінувало запевненє, що російський уряд має на думцї відпустити домів закладників особливо з тих місцевостий, які вже перестали бути під російською окупацією. З окрема впевнювано про се широку публику з часу, як в полагодженю поданя львівських закладників, зладженого адв. Здановичем, начальний вожд рос. армії видав був приказ, щоби в Києві установити окрему комісію для всесторонного розгляданя справи всїх галицьких закладників, котрі забажають звернути ся до комісії. Комісія, до якої під проводом ґенерала бар. Кнорінґа належали ще два урядники галицького ґенерал-ґубернаторства, Яновський і Гугарський, та шеф штабу київського воєнного округа полк. Сухно і правний заступник закладників адв. В. П. Зданович, стала радити ще в жовтни. По довшім часї принесли були київські часописї навіть вістку, що ся комісія постановила випустити на волю 8 осіб з Лукіянівки, яких арештували були свойого часу російські власти у Львові адміністративним порядком...
Та на сїм все й скінчило ся, а за те вияснило ся, що рацію мали ті, що заподаване рос. пресою недалеке визволенє вивезених до Росії Галичан трактували з належним скептицизмом. Ось саме під Новий Рік н. ст. подав головний комендант російських армій південно-західного фронту до відома війскових начальних властий ось такі свої постанови:
1) закладники і адмінїстративно вислані з Галичини Жиди мають бути вислані на Сибір;
2) закладники-христіяни можуть собі після вподоби вибрати місце прожитку денебудь поза воєнною областю, себто за Днїпром;
3) адмінїстративно вислані особи христіяни мають бути вислані з Києва до місцевостий, які визначить їм заряд.
Отсею нелюдяною постановою ґен. Іванова понївечено всї надїї на можливість повороту вивезених Галичан домів нормальною дорогою. Торкається вона, як зізначує "Кієвская Мисль", до 140 люда, між якими находять ся професори, лїкарі, банкові дїячі, дїдичі і т. и. Переважна частина закладників жила тепер в приватних мешканях, тільки були обовязані кождого ранка зголошувати ся в полїцийних комісаріятах округів, в яких мешкали. Около 25 закладників, які не мали матеріяльних засобів на те, щоб наняти собі приватне мешканє, пробувало в українськім і польськім арестантовім домі. Всї жидівські закладники жили по приватних домах, та тепер всїх їх пішлють на Сибір. Поміж жидівськими закладниками м. Львова найтяжше переносить свою долю — як зачувати — ректор унїверситету проф. фізіольоґїї д-р Адольф Бек, котрий занепав на ностальґію, себто хоробливу тугу за рідною землею.
яв.
