2015 рік підтвердив певною мірою ідею про пасіонаріїв, які рухають світ уперед. Минулого року галичани змогли не раз переконатися, що невеликі групи умотивованих людей можуть вершити великі справи й робити вагомий вплив на зміни в суспільстві.
Один з найяскравіших епізодів активності в Галичині — протест львів'ян проти вирубу скверу Св. Юра
За приклад може правити Економічний бойкотний рух, народжений два роки тому у Львові як форма суспільної обструкції для бізнесменів, які задля певного комфорту чи внаслідок примусу ставали членами Партії реґіонів. У березні 2014 року головним об'єктом бойкотного руху став російський бізнес, і за різними оцінками збитки росіян від бойкоту перевищили мільярд доларів. Реґулярні походи на акції протесту до відділення «Сбєрбанку» на вулиці Валовій у Львові привели до того, що його закрили і там, за іронією долі, відкрили фірмову крамницю «Рошен».
Водночас цей бойкот не став суцільним — в супермаркетах і на ринках спокійно можна купити товари з РФ, і не йдеться про якісь приховані під західні бренди російські фірми. Найбільше це помітно у галузі побутової хімії та харчової промисловості, адже багато заводів західних брендів розміщені саме в Росії. Хоча через західні санкції щораз частіше на полицях українських крамниць з'являються товари, вироблені поза РФ.
Ще однією невеликою, але дуже ефективною групою активістів став рух «И так поймут!», який захищає мовні права україномовних громадян. Саме завдяки активістові цього руху було видано внутрішній паспорт без російського дубляжу, а низка фірм, які торгують технікою та побутовою електронікою, нарешті переклали інструкції та написи на панелях приладів своєї продукції українською.
Інший бік активізму — спроби громади вплинути на процес призначення чиновників на важливі посади. Однією з таких спроб була епопея з конкурсом на посаду головного податківця Львівської області. Керівництво ДФС України, обране на конкурсі, геть не хотіло в такий самий спосіб призначати начальника управління у Львові. Відтак активісти здійняли бучу і навіть вдалися до пікетування та часткового блокування будівлі ДФС.
Однак ця спроба лише наполовину була вдалою. Керівництво ДФС оголосило конкурс, який формально задовольняв більшість вимог активістів, і під шумок призначило вигідного собі кандидата.
Одним з лідерів за числом згадувань у ЗМІ був рух активістів, які протестували проти вирубування дерев у сквері поблизу собору святого Юра в рамках модернізації площі та встановлення пам'ятника митрополитові Шептицькому. Протистояння тривало кілька місяців, мало гострі та не надто фази. Частину дерев зрубали, частина так і залишилася, а під кінець року активісти підписали, так би мовити, мирову угоду з містом, і кілька днів тому з'явилися повідомлення про те, що незабаром через площу відновить рух тролейбус.
Набагато приземленішою, але від того не менш ефективною виявилася ініціатива львів'ян проти незаконних забудов. Проблема будівельників, які порушують видані приписи чи й взагалі самочинно починають будівництво, стала для Львова як ніколи актуальною, адже у місті вперше за останні роки зафіксовано реальний будівельний бум. Групи в соціальних мережах та карта самовільно будованих об'єктів спричинилися до гуртування людей, яких зачепила ця проблема. Поступово вона дійшла аж до керівництва Львівської ОДА.
З іншого боку, активізувалася й міська влада. Дійшло до того, що Андрій Садовий прилюдно застеріг містян він купівлі житла за кількома адресами, оскільки, з його слів, на тих будовах були серйозні порушення. Будівельники звернулися до суду, але позов від них не було прийнято. Водночас Садовий заявив, що у місті є понад 50 проблемних об'єктів житлового будівництва. З нового року міська влада перебирає керівництво над Архбудконтролем, відтак матиме набагато більше можливостей для впливу на ситуацію.
Щоправда, не варто забувати й про історію з фальшивими підписами. Раніше здобутком громади стали підписи директора департаменту містобудування Андрія Павліва під доволі неоднозначними дозволами на будівництво. Андрій Садовий хутко заявив, що ті підписи підроблені, але прокуратура зробила експертизу і виявила протилежне. Як наслідок — Павлів пішов у відставку, щоб його начальник міг зберегти обличчя.
Яскравим прикладом солідаризації громади в Івано-Франківську стали акції на захист бійців батальйону «Прикарпаття», що дислокується у Дилятині. Хлопців та їхнього бойового командира, нагадаємо, звинуватили у дезертирстві із зони АТО — бійців допитували, підполковника Комара заарештували. Громада Франківщини обурилася — «військові рятувалися від неминучої смерті» — й виступила на їхній захист перед слідчими та військовою прокуратурою.
Ще франківці вирізнилися практикою перекривати траси, вимагаючи ремонту доріг. Таке протягом року траплялося і на Калушчині, і в гірських районах. Десь «сила громади» спрацювала і шляховики бралися за роботу, а десь людей «годували» довгими поясненнями актуального стану справ. Та активісти не здаються і з настанням нового календарного року свої протести не згорнуть.
А от для тернополян другий Майдан став «спусковим гачком» для влаштування пікетів та акцій протесту практично з будь-якого приводу. Протягом 2015 року в Тернополі громада виступала і проти місцевої влади, і проти силовиків, проти правосуддя, забудовників, орендарів тощо. Мета в людей, як свідчили їхні коментарі журналістам, — привернути увагу ЗМІ та більшої частини громадськості, а також обласної влади до проблем, хай і не завжди значущих, але все-таки болючих.
Військовиків батальйону «Прикарпаття» по приїзді у Делятин хочуть побачити і обійняти родичі
На початку лютого 2015-го «Правий сектор» пікетував обласну прокуратуру. Причиною стала кримінальна справа проти кременецьких активістів, які напередодні влаштували «смітникову люстрацію» суддям Кременецького районного суду. ПС вимагав закрити кримінальну справу, прокуратура, навпаки, виступала за. Як наслідок, розгляд продовжили, а представники Феміди пообіцяли об'єктивно розслідувати інцидент.
У березні зупинився транспорт через заблокований пішохідний перехід на дамбі Тернопільського ставу. Рідні бійців батальйону «Збруч» в такий спосіб привернули увагу громадськості до проблеми демобілізації.
Через тиждень пікетування зазнав офіс аґенції з пошуку житла та роботи «Інтекс-компані». Тернополяни, котрі заплатили чималі суми за те, щоби працевлаштуватися або ж перебратися в обіцяні квадратні метри житлової площі, вирішили провести акцію під стінами аґенції. Щоправда, двері виявилися зачиненими. Ошукані люди подалися в прокуратуру і звернулися до інспекції з питань захисту прав споживачів. Чи знайдено винних і чи їх покарано — невідомо.
Наприкінці квітня під стінами Тернопільської міської ради вкотре зібрався чималий мітинґ. Цим разом сюди прийшли торгівці з вулиці Шептицького, котрі хотіли вирішити питання з комунальним ринком. До них приєдналися мешканці будинків поблизу колишнього стадіону ВАТ «Текстерно», щоб зупинити будівельні роботи на згаданому стадіоні. В маґістраті щодо питання ринку були категоричними: торгівці мають перебратися на новий ринок і не продавати біля дороги; а питання з «Текстерно» пообіцяли розглянути. Зрештою, його затягування призвело до подальших протистоянь не лише під стінами міської ради, а й на місці будівництва.
Наприкінці липня працівники комунальної аптеки виступили проти призначення нового керівництва в їхній установі. Люди вийшли з плакатами під стіни обласної ради. Кандидатуру нового керівника проштовхував тодішній заступник голови облради Сергій Тарашевський. Після численних переговорів новопризначеного керівника залишили на посаді з позначкою «в.о.», а керівництво обласної ради попросило колектив за такого «розкладу» не перешкоджати роботі керівництва.
У серпні працівники ринку «Аляска-Тер» влаштували пікет через те, що орендодавець не захотів продовжити з ними договір оренди і начебто на місці ринку мали зводити багатоповерховий будинок. Люди перекрили дорогу, і через це утворилися затори. В міськраді заявили, що дозволів на будівництво не давали, тож хвилюватися немає підстав. Невдовзі конфлікт владнали і ринок повернувся до звичної роботи.
20 жовтня більше сотні працівників комунального підприємства «Тернопільміськтеплокомуненерго» пікетували міськраду і податкову з вимогою виплатити заборгованість із зарплати. Грошей їм не вплачували ще з липня. В податковій усі потрібні документи скерували до Києва, тож чекали, аби в столиці дали дозвіл на перерахунок коштів. Повернення зарплатні стало питанням лише кількох днів.
Напередодні Миколая на протест піднялися Ланівці. Мешканці райцентру два тижні не пускали машини з кормами на місцевий свинокомплекс. Причина — нестерпний сморід. Керівництво агропідприємства узялося просити в людей ще рік, аби вирішити питання зі свинями і вивезти їх з Ланівець.
Наступного дня після Лановець колишні пайовики Щепановського перекрили трасу Тернопіль–Підволочиськ. Кілька років тому потенційні власники квартир будинків на вулицях Корольова, Тарнавського, проспекті С. Бандери та у Гаях Шевченківських подалися до нового забудовника. Він, вочевидь, вирішив повторити долю «Будівельника» і не виконував зобов'язань. Люди по другому разу сплатили за квадратні метри, однак дива не сталося. Пайовики подалися під стіни маґістрату. Там міський голова пообіцяв створити комісію, однак результату не було. Тож люди вдалися до радикальніших дій, перекривши дорогу. Проте влада виявилася безсилою — нині пайовики програли суди і не можуть повернути своїх майнових прав від нового афериста.
А 10 грудня конфлікт на підприємстві «Домобудівник» вихлюпнувся на вулиці Тернополя. Працівники перекрили дорогу біля однієї з міських зупинок. Більше півроку підприємство трясло від сутичок між новими власниками та працівниками. Останні зважилися вийти на акцію протесту після, на їхню думку, рейдерського захоплення об'єкту. Донині конфлікт не вщухає.
Цими днями пайовики Щепановського з іншого кооперативу пікетували Тернопільський міський районний суд. Цивільна справа, що тягнеться вже рік, ніяк не може завершитися. Кооператив судиться зі своїм колишнім пайовиком, який не вніс коштів за свою квартиру. Будинок здано в експлуатацію, половина квартир уже заселена, а грошей від пайовика ніхто не зміг дочекатися. На зборах люди виключили його з кооперативу, тож чоловік вирішив поновитися. Суддя в день пікету засідання переніс, не пояснивши причини.
Резонансним став похід учасників АТО та їхніх рідних під стіни міської ради Тернополя. На одній із сесій депутати розглядали питання виділення землі для тернопільських бійців. Частина площі, яку просили під потреби, перебуває в полі зору однієї з тернопільських будівельних компаній. Після дискусій у сесійній залі й під тиском громадськості землю таки віддали бійцям.
04.01.2016