У звязку з великими для українського населення історичними перемінами, що настали в Українській Православній Церкві на Холмщині і Підляші, слід пригадати, що й Греко-католицька Церква на Лемківщині починає вже жити новим церковно-національним життям.
За польських часів Апостольську Адміністратуру для Лемківщини намагались використати польські чинники для розєднання й денаціоналізації українського населення Лемківщини. По приході німецької влади прийшли вже деякі зміни в Апостольській Адміністрації для Лемківщини, хоч ще не так, щоб нас могли вповні вдоволити.
Апостольським Адміністратором залишився й надалі о. Медвецький, але становище його заступника, ґенерального вікарія обняв відомий українському громадянству діяч о. ректор О. Малиновський. Становище канцлєра Адміністратури, на місце українофоба Секержинського, якого усунули, обняв о. д-р Богдан Липський, а о. Білоскурський та о. Думанський стали секретарями.
Ось так провід Греко-католицької Церкви майже вповні опинився в руках досвідчених українських духовників. Сьогодні підлягає Апостольській Адміністрації Лемківщини 9 деканатів з 121 парохіями і 203 селами. Західня частина Бойківщини, чи точніше українське населення між річкою Ославою і Сяном, належить до дієцезії в Перемишлі. Переважна більшість греко-кат. священиків на Лемківщині це щирі, працьовиті та ідейні патріоти, але є ще, на жаль, і такі, що не розуміють, чи не хочуть розуміти те, що вони мають супроти свого народу великі обовязки, які мусять виконувати. Є ще і такі священики, що просто шкодять нашій національній справі. Для тих, очевидно, тут між українським лемківським населенням на нашій рідній землі місця нема і не може бути! Основна чистка мусить прийти і напевно прийде!
Про величезне значіння і впливи Греко-Кат. Церкви на Лемківщині чи деінде на наших окраїнах не треба писати, бо про це кожний українець знає. Тут на Лемківщині поняття "греко-католик" було і є вповні й нерозлучно звязане з поняттям "українець", а слово "католик" є рівнозначне з поняттям "поляк". Хто на Лемківщині "міняв метрику", себто переходив до римо-католицької Церкви, той рівночасно переставав бути українцем і — як яничар — ставав для нас ворогом ще більшим, ніж родовитий поляк. Ось чому ввесь український загал так уважно слідкує за подіями і змінами в Апостольській Адміністратурі Лемківщини.
Про православних на Лемківщині напишемо іншим разом.
—ют—
