21 жовтня відбулося поширене засідання Правління львівської організації Спілки радянських письменників України. На цьому засіданні виступив член президії Спілки радянських письменників СРСР, двічі орденоносець, письменник П. Павленко. Він розповів про ту увагу, яку приділяє розвиткові літератури ЦК ВКП(б) і особисто товариш Сталін. Тов. Павленко докладно зупинився на перебудові форм роботи Спілки, які виходять з конкретних вказівок ЦК ВКП(б).
Тов. Павленко відмітив, що до останнього часу Спілка письменників і її керівництво багато часу витрачали на адміністративну роботу, творчим питанням приділялося зовсім мало уваги. Це призвело до багатьох серйозних хиб в роботі Спілки. Саме через брак уваги президії Спілки СРСР до творчих питань сталося так, що в літературі могли триматися такі люди як Авдєєнко, що в своїй творчості свідомо викривляли радянську дійсність. Так само члени президії надто поспішно дали позитивну оцінку п'єсі "Домик" Катаєва, в якій теж викривлена радянська дійсність і т. д. Сталося це тому, що члени президії Спілки не читали рукописів, ліберально ставилися до творчості своїх товаришів.
Щоб Спілка письменників могла займатися виключно творчими питаннями, її фінансові функції передано відповідним державним установам. Тов. Павленко зупинився також на роботі з молодими письменниками на потребі боротьби з баластом. Особливу увагу звернено зараз на піднесення ідейно-політичного виховання письменників.
Львівські письменники взяли активну участь в обговоренні порушених тов. Павленком питань. Тов. Пастернак звернув увагу на потребу розгортання в Спілці творчих дискусій, наприклад, про стиль, форму творів і т. д. Він звертає увагу письменників на потребу тісного зв'язку з життям, з робітниками, колгоспниками, інтелігенцією.
Тов. Путрамент теж вказує на необхідність організації творчих дискусій. Тов. Борейша відмітив, що деякі критики неправильно підносять творчість окремих письменників, базуючись на їхніх давніх творах. Так, наприклад, зробила "Литературная газета", яка розхвалила польського письменника Ялю Курека, називаючи його революційним письменником, а він, по суті справи, ніякої участі в житті організації не бере, відсторонився від Спілки письменників. Тов. Борейша підкреслив також, що багато письменників не люблять критики і часто негативну оцінку творів, цілком заслужену, сприймають як якийсь особистий рахунок, що заважає продуктивній творчій роботі.
Товариші Шаян, Харшевська і ін. звернули увагу на пожвавлення роботи творчих секцій, які в життя львівської організації СРПУ внесли помітне пожвавлення в творчій роботі.
Відповідальний секретар львівської організації СРПУ тов. Десняк, відмітив вчасність піднятих питань про нові форми роботи в Спілці письменників. Кілька місяців тому львівські письменники заявляли, що їм нема де друкуватися. Тепер львівська організація СРПУ має свій журнал, в Москві починає виходити журнал польською мовою. Проте, хороших творів мало. Тепер треба піднести питання про боротьбу за якість творчості письменника. Зокрема тов. Десняк відмітив, що окремі письменники ще не розуміють радянської дійсності. Приміром, Ірина Вільде подала до журналу оповідання, в якому лейтенант Червоної Армії Сергій заради наукового винаходу відмовляється від любові до прекрасної дівчини Орисі. Така установка письменниці не відповідає дійсності. Це оповідання письменниця, після того як вона зрозуміла свою помилку, переробила.
Тов. Десняк звернув увагу на потребу розвивати серед письменників товариську самокритику, вчитися працювати колективно над рукописом, вивчати історію більшовицької партії, марксизм-ленінізм.
На засіданні правління був затверджений Франківський ювілейний комітет при львівській організації СРПУ; в склад комітету увійшли П. Карманськнй (голова), акад. Возняк, проф. Бой-Желенський, акад. Студинський, Десняк, В. Василевська, Я. Кондра, Перле Шіє і Рухиль Корн.
