Закінчились археологічні розкопки в княжому Галичі
Закінчила свою роботу наукова експедиція, яка провадила досліди місця знаходження давнього княжого Галича. В розкопках, що їх вів професор-археолог Я. І. Пастернак, взяло участь 15 студентів.
Розшуки велись в трьох місцях. В Крилосі розкопано частину стародавнього оборонного валу. Від внутрішньої сторони валу виявлено цілий ряд печей та вогнищ. Ще дальше до середини "току" відкрито останки дерев'яної будівлі з дерев'яною підлогою.
Також знайдено багато тогочасного культурного інвентаря, головним чином керамічних виробів. Між ними є рідкісні речі дуже цінні для пізнання культурно-історичного минулого. Знахідки вказують на те, що тут без сумніву стояв колись княжий двір.
Біля фундаментів собору князя Ярослава Осьмомисла, які були відкриті та досліджені проф. Пастернаком ще в 1937 році, зараз відкритий новий фундамент оборонного муру XVI віку. Великий інтерес являють залишки, землянки — бані, походження якої відноситься до XI віку.
Крім того, недалеко від історичного Галича, в селі Викторові проведено розвідкові розкопки в районі стародавнього селища трипільської культури. Тут виявлено останки долівки, викладеної трикутними цегляними плитками. Походження її відноситься до ранніх феодальних часів.
Цікавий факт з історії боротьби трудящих за увіковічнення пам'яті Івана Франка
Іван Франко зазнав за своє життя багато неймовірних переслідувань з боку буржуазно-націоналістичної української інтелігенції та клерикалів. Вони ненавиділи Франка за його революційну творчість, за його боротьбу "Не за церкву, попів, ані бога, ні за панство неситих панів", а за "людське щастя і волю". Так було, коли ще жив Каменяр.
Не менше ненавиділи вони Франка і після його смерті. Просто з шкури вилазили, щоб приховати від робітників і селян правдивого Франка — демократа, Франка — революціонера. Видаючи його твори, вони перекручували, викидали ненависні їм слова, а то й цілі речення.
Спроби робітників і селян по своєму гідно вшанувати пам'ять великого письменника придушувались українською націоналістичною буржуазією і попами за допомогою поліції шляхетської Польщі. При всіх "святочних вшануваннях" пам'яті Франка вони давали робітникам і селянам такого Франка, якого вони собі бажали мати. Про це свідчать безліч фактів. Ось один із них.
П'ять років тому трудящі Дрогобиччини задумали відкупити у родичів Франка землю і хату, де народився і провів свої молоді літа великий Каменяр. Цей задум сотні трудящих охоче підтримали. Зібрали гроші. Лишилось тільки купити. І от якраз в цей момент справу перехопили в свої руки уесдепівські вожаки. Вони влаштували в Нагуєвичах "святочну" передачу землі і хати на довічну власність товариству "Робітнича громада", яке вони ще раніш отруїли впливами своєї зрадницької політики.
На свято до Нагуєвич прибули навіть з далеких околиць багато робітників і селян. Вони хотіли бачити оселю, де народився і ріс їх великий вчитель. Уесдепівські вожаки поводилися бундючно. Вони обійшли з племінниками поета Гриньом і Миколою Франками межі закупленої оселі. Спочатку захоплений цим Микола Франко хотів поділитися своєю радістю з присутніми, але пани його затримали. Уесдепівці влаштували концерт.
Почався безсоромний глум над Франком — революціонером. Не про "вічного революціонера" співав хор, що виступав, а про дівчину, що "не зазнала розкошоньки". Декламатор твору Франка "На суді" зовсім викинув слова, де говорилось, за що його осудили; за те, що він викривав: "що в школах і церквах темнота ллється, а не світ".
Уесдепівські пани-адвокати у своїх промовах заховали від робітників і селян Франка-бунтаря, що всією душею ненавидів всіх гнобителів, визискувачів. Ніразу не впало слово "боротьба", якій він ціле своє життя віддав. Ні словом не промовилися вони про українських буржуазно-націоналістичних лакеїв австрійського трону і польської шляхти, які викидали Франка із своїх патріотичних інститутів і цькували його мов звіря, ані про попів, що проклинали його з амвонів.
Такого глуму не витерпів племінник великого Каменяра Микола. Він вдерся на сцену, де розсілися уесдепівські верховоди, і голосно протестував:
"Я не хочу, щоб тут пани глумились над моїм великим стрийком, щоби спекулювали на ньому, дорогим для нас, трудящих, ім'ям. Я бажаю, щоб довкола цієї нашої справи об'єдналися широкі маси працюючих, а ця рідна його хата, щоб стала пам'ятником, гідним його великого імені!"
Цю заяву присутні покрили окликом: "Слава нашому Франкові!" Робітники і селяни відмежувалися від соціал-угодовських зрадників українського народу.