Як Homo sapiens відкрили для себе закони природи, винайшли технології і створили культуру? Більшість наукових відповідей на ці запитання ґрунтуються на мові, символічному мисленні та свідомості – унікальних людських здібностях, які відповідають за сприйняття, аналіз та абстрагування. Починаючи від 1950-х рр., ці прикмети утвердились як центральний елемент психологічних досліджень. Крім того, заохочені проґресом в інформатиці, дослідники почали створювати цифрові моделі процесів опрацювання мозком інформації, що надходить від органів відчуттів. Ця «коґнітивна архітектура», на думку науковців, потенційно здатна моделювати навчання, розумування й ухвалення рішень.
Однак фокус лише на ментальній активності цілковито іґнорує той факт, що участь у мисленні бере не лише мозок, а й тіло, а людство залучається до еволюційних викликів і проґресує ще й тілесно, а не тільки розумово. Ця теза – центральний елемент книг «Інтелект у плоті» (Intelligence in the Flesh) психолога Ґая Клакстон та «Схоплювання» (Prehension) філософа Коліна Маꥳна.
«Інтелект у плоті» стосується єдності розуму, мозку й тіла в опрацювання людиною інформації, що охоплює, зокрема, найвищий рівень абстрагування та академічне навчання. Наприклад, є дослідження, яке доводить, що тримання гарячого горнятка та інші відчуття, які надходять через шкіру, впливають на судження та ухвалення рішень. Цей рівень цілковито іґнорують коґнітивні теорії, які обмежуються тільки візуальними та слуховими даними. Мозок координує інформацію, але він лише «слуга, а не хазяїн тіла», вважає Ґ. Клакстон.
Маꥳн ж зосереджується на людських руках. Він – не перший, хто наголосив, що завдяки навичкам ходіння на двох ногах люди перестали потребувати передніх кінцівок для пересування, що дало їм змогу маніпулювати навколишнім середовищем за допомогою інструментів. Але Маꥳн пішов далі, стверджуючи, що різні можливості, які надають нам наші руки, обумовлюють й те, як ми мислимо. Ось чому навіть абстрактні поняття, як-от «схопити думку», ми трактуємо мануально. Англійське слово «prehension», яким він назвав свою книжкуу, до речі, має якраз два значення – «хапання» і «розуміння».
Погляди Клакстона та Маꥳна дозволили по-новому подивитися на сприйняття та академічне навчання. На думку Маꥳна, саме взаємодія між руками та мозком дала людям змогу знайти свою еволюційну нішу через відкриття фізичних знарядь праці, що, своєю чергою, вплинуло на розвиток мови та математики. На його думку, використання рук для комунікації нагадує «письмо в повітрі», що проторувало шлях, власне, для письма як такого. А Клакстон стверджує, що коґнітивні здібності, що ґрунтуються на символічних системах (він зневажливо називає цей вид навчання «картезіанською освітою», покладаючись на ідею Рене Декарта про дуалізм душі й тіла), насправді сильно переоцінені, тимчасом як ремесла і фахове навчання, навпаки, недооцінені. Фокус на абстрактному, академічному навчанні у процесі еволюції не дозволяє пояснити потреб більшості людства (філософ навіть стверджує, що така форма інтелекту взагалі чужа природі людини).
Треба наголосити, що серед науковців є консенсус, що ми адаптовані до світу в такому вигляді, як наші предки взаємодіяли з ним 30 000 років тому, а наше життя досі визначають програми, успадковані з тих далеких часів. А втім, навіть автори усвідомлюють, наскільки провокативними є їхні твердження. Наприклад, твердження Маꥳна, що поява геометрії зумовлена спроможністю людських пальців креслити кола і трикутники. Обидві книжки часто іґнорують наукові дані, які суперечать їхнім висновкам. Зокрема, протягом останніх трьох десятиліть з'явилось майже 100 публікацій, які доводять, що мозок новонароджених наділений ключовими знаннями, які готують їх до репрезентації інформації про об'єкти ще задовго перед тим, як вони навчаться маніпулювати руками.
Книжки «Інлетект у плоті» та «Схоплювання» красномовні, свіжі та захопливі. Але часто викладеним у них провокативним твердженням в змозі надати доказати провокативні твердження.
Elsbeth Stern
Embodied cognition: A grasp on human thinking
Nature, 12/08/2015
Зреферував Євген Ланюк
13.08.2015