Війна — це мир, свобода — це рабство, сила — в незнанні

Мінімалістична виставка«Раціо» Тамари Грідяєвої та Назара Симотюка представляє об’ємні просторові інсталяції та яскраві рельєфи. Із більшістю творів відвідувачі можуть взаємодіяти: пересувати та утворювати інший вигляд.

З 25 по 27 квітня  двадцять мистецьких локацій знову запрошують поціновувачів мистецтва і пропонують насичену програму. Протягом трьох днів глядачі зможуть зануритись у атмосферу сучасного мистецтва.

Тут народні українські пісні та авторські композиції поєднуються в сучасних музичних формах та композиторських баченнях молодих та амбіційних музикантів.

Виставка робіт Катерини Косьяненко — це живописний цикл кінця 2024 — початку 2025 року: колаж-есе, в якому існують буденність та сакральність, земне та небесне, святе та грішне, трагічне та радісне.

 Війна повністю змінює оптику і стає шансом для якісної зміни і людини, і суспільства, і мистецтва. Довіру до тексту викликає передусім правдивість зображених у ньому реалій, деталей, органічність мови і вмотивованість поведінки його персонажів.

Саме під Великдень американці устами держсекретаря Марка Рубіо сказали, що «вмивають руки», бо втомилися від війни в Україні. З нащадка кубинських емігрантів Понтій Пілат так собі, але Голгофі то байдуже

Текст Анастасії Косодій “Вісім коротких композицій про життя українців для західної аудиторії” мав довгу, успішну історію сценічних читань у Данії та Нідерландах та врешті режисерка Анастасія Сегеда здійснила його постановку.

Тому й слів, а вони теж «насінини», теж «крилаті», так багато: ану ж котресь та западе в чиюсь живу чутливу душу, на саме дно...